Міжнародний факторинг та форфейтинг
Схема здійснення факторингової операції:
1)відвантаження постач-ком покупцеві товарів (робіт, послуг)
2)акцепт покупцем борг вимог за товари
3)пред'явлення постач-ком боргових вимог фактору з метою їх перевідступлення
4)вивчення фактором кредитоспроможності постачальника і, у разі позитивного результату, укладення з ним договору факторингу
5)перерахування постачальникові коштів у розмірі 70-90% суми борг вимог, придбаних фактором
6)виставлення фактором боргових вимог для оплати їх покупцем
7)оплата покупцем виставлених на нього фактором борг вимог
8)перерахування фактором постачальнику залишку коштів (10-30%) за мінусом плати за факторингове обслуговування
Плата за факторингове обслуговування включає: комісію за послуги у розмірі визначеного договором проценту від загальної суми придбаних фактором боргових вимог; процент за кредит, наданий фактором постачальнику.Якщо факторинг зручніший для фінансування експорту товарів споживання з терміном кредитування від 90 до 180 днів, то такий вид кредитування, як форфейтування, використовується при фінансуванні експорту товарів виробничого призначення з терміном кредитування до кількох років. Водночас факторинг, як правило, не покриває політичних та перевідних ризиків, тоді як форфейтер при форфейтуванні будь-якої вимоги за пі ризики несе відповідальність. У багатьох країнах прийшли до висновку, що форфейтування може бути відносно недорогим, альтернативним іншим формам експортного фінансування, що застосовуються зараз.
Форфейтинг - це придбання у кредитора боргу, вираженого в оборотному док-ті, на безповоротній основі. Це означає, що покупець боргу (форфейтер - банк. або спеціалізована компанія) бере на себе зобов’язання відмовитися від свого права регресної вимоги до кредитора у разі неможливості одержання грошей коштів від боржника. Кредитування експортера здійснюється шляхом купівлі векcелів або інших боргових вимог на дисконтній основі. (фікс. % ст.) Форфейтингу характерний зв’язок із зовнішньоекономічними операціями.
Форфейтування з'явилося у відповідь на постійно зростаючий попит на міжнародні кредити, який не задовольнявся. На початку 60-х років, коли почав формуватися механізм форфейтингу, ринок продавців товарів виробничого призначення поступово перетворювався на ринок покупців цих товарів. Значний розвиток міжнародної торгівлі супроводжувався посиленням тенденції зростання вимог імпортерів подовжити термін традиційного 90-180-денного кредиту. Відродження торговельних відносин між країнами Західної та Східної Європи та зростаюча значущість у світовій торгівлі країн Азії, Африки та Латинської Америки створили багато фінансових перешкод для західних експортерів. Виникнення цих нових ринків припало на час, коли обтяжуючі інвестиційні зобов'язання фірм, що експортують, перешкоджали фінансуванню ними середньострокових кредитів постачальника за рахунок власних коштів. Банки, що існували тоді, були не в змозі запропонувати послуги, яких потребували експортери.
Схема:
1.Експортер та імпортер домовляються про поставку товарів та порядок їх оплати.
2.Експортер шукає форфейтера.
3.Імпортер оформляє серію векселів та знаходить банк, який гарантує або авалює зазначені векселі.
4.Направлення в банк експортера гарантованих або авальованих векселів, 5.Поставка товарів.