"План Барбаросса" суть; етапи втілення; перебіг подій; причини краху

На південній ділянці фронту від Любліна до гирла ріки Дунай протяжністю 780 км. була зосереджена група армій "Південь" ( командуючий генерал-фельдмаршал Рундштедт ) у складі 6–ої, 17–ої і 11–ої німецьких армій, 1 – ій німецькій танкової групи, 3–ої і 4–ої Румунських армій і угорського корпусу, усього 57 дивізій і 13 бригад, у тому числі 48 піхотних, 5 танкових і 4 моторизованої дивізії, 6 піхотних, 3 моторизованих і 4 кавалерійської бригади, із них 13 піхотних дивізій і 13 бригад військ сателітів.

Завдання цієї групи армій була в тому, щоб ударною групировкою із 6–ої армії і 1–ої танкової групи, зосереджених до південного сходу від Любліна, стрімко прорватися до Києва і захопити переправи через Дніпро в районі міста і південніше. У подальшому танкові з’єднання повинні були розвити наступ впродовж правого берегу Дніпра у південно східному напрямі з метою протистояти відходу за Дніпро боєздатних з’єднань радянських військ і знищити їх ударом з тилу.

17–та німецька армія, розгорнута на фронті північніше Перемишль, мала мету використовуючи успіх 1–ої танкової групи, наступати у південно-східному напрямі, кинути радянські війська, знищити їх і швидко вийти у район Вінниця, Бердичів, щоб розгорнути подальший наступ, дивлячись на обстановку, у південному чи південно-східному напрямі. Війська 11–ої німецької армії повинні були скувати протиставлені радянські війська, утворюючи видимість розгортання крупних сил, і, нанісши удар на Могильов-Подільський, Жмеринку, протистояти у взаємодії з авіацією організованому відступі радянських військ на схід. 3–тя і 4–та німецькі армії мали завдання скувати радянські війська і по мірі розвитку загального наступу рухатися до приморської смуги у східному напрямі. Наступ групи армій "Південь" підтримувалось 4–им німецьким військовим флотом і румунською авіації ( усього до 1300 літаків ).

Крім військ, які входили у склад груп армій, німецько-фашистське командування мало у своєму розпорядженні резерв головного командування суходільних сил ( 24 дивізії, у тому числі дві танкові і одна моторизована ). Цей резерв розташовувався безпосередньо за військами груп армій і призначався для посилення наступальних об’єднань після початку бойових дій. При цьому, основні сили резерву призначались для посилення груп армій "Центр" ( 12 дивізій ) і "Південь" ( 10 дивізій ).

Німецько-фашистські війська ( з урахуванням резерву головного командування, не враховуючи 5–ти німецьких дивізій, які знаходились у Фінляндії, а також військ союзників ) були розташовані у напрямі, кордони яких вказані вище. На головному напрямі, у центрі фронту, розташовувались 62 дивізії і 2 бригади, чи біля 43 %, на південній ділянці фронту – 54 дивізії, чи до 36 %, і на північній ділянці фронту – 31 дивізія, чи 21 %. Аналіз зосередження і розгортання німецько-фашистських військ і задачі, поставлені їм за "Планом Барбаросса", свідчили про те, що головний удар гітлерівці наносили північніше Полісся.Таким чином, у результаті проведення різних підготовчих заходів і захоплення європейських держав фашистська Германії до початку війни проти СРСР розпоряджалася високо розвинутою воєнно-економічною базою і великими сучасними збройними силами, мавши значний досвід ведення бойових дій.

Використовуючи вигідне стратегічне положення, німецьке командування розробила план війни проти СРСР і розгорнуло у наших державних кордонах великі збройні сили, завчасно відмобілізованої, технічно всесторонньо оснащені і мавши високі бойові знання. Ці сили були зосередженні у великих групіровках, і знаходилися у повній готовності для нанесення міцних і глибоких ударів на основних стратегічних напрямах, які виводили до найважливіших політичним і економічним центрам Радянського Союзу. При цьому німці першочергове значення придавали раптовості нападу.

VI. ВЕРОЛОМНИЙ НАПАД ФАШИСТСЬКОЇ НІМЕЧЧИНИ НА РАДЯНСЬКИЙ СОЮЗ. ГЕРОЇЧНА БОРОТЬБА РАДЯНСЬКИХ СИЛ ВЛІТКУ 1941.

22 другого червня фашистська Німеччина, не дивлячись на наявність договору з Радянським Союзом про ненапад, почала війну проти СРСР. На розсвіті німецькі літаки почали бомбардувати міста, залізничні вузли, аеродроми, воєнно-морські бази. Одночасно на прикордонні укріплення і райони дислокації радянських військ поблизу кордону обрушилися інтенсивні вогньові удари ворожої артилерії. Через одну – дві години суходільні сили німецької армії, подолавши упорне, героїчне протистояння підрозділів радянських прикордонників і передових частин стрілових військ прикордонних органів, на смузі напряму перетнули державний кордон і повели наступ у глиб радянської території.

Перехід у наступ збройних сил фашистської Німеччини для військ наших прикордонних військ виявився раптовим. Вони не були приведені до цього часу у повну бойову готовність, не встигли зайняти рубежі оборони, які були передбачені планом розгортання, і мусили вступити у бій при важких умовах. У результаті перших раптових масованих ударів авіації і артилерії противника наші війська понесли серйозні втрати у танках і літаках. Противнику вдалося одразу захопити перевагу у повітрі.