"План Барбаросса" суть; етапи втілення; перебіг подій; причини краху

Таким чином, загальна кількість польових суходільних військ фашистської Німеччини і її сателітів, призначених для війни проти СРСР, складало 181 дивізію і 18 бригад, що еквівалентно 190 дивізіям.

У складі повітряно-військових сил фашистської Німеччини, призначених для дій проти СРСР, нараховувалося більше 3900 літаків. Крім того, притягалося до 1000 літаків фінських і 500 – румунських, тобто разом 5400 літаків. Найвищою організаційною одиницею воєнно-повітряних сил Німеччини був повітряний флот. Кожний з повітряних флотів призначався для підтримки однієї групи армій чи окремої армії ( армія "Норвегія" на півночі Фінляндії).

Основні воєнно-морські сили призначалися для дій проти Великобританії.

Польові суходільні війська збройних сил фашистської Німеччини і її сателітів об’єднались до початку війни проти СРСР у три групи армій, не враховуючи окремої німецької армії і фінських військ на території Фінляндії. У кожну групу армій входило дві ( як виключення – чотири) польові армії і одна-дві танкові групи. В польових арміях знаходилось по три - п’ять армійських корпусів, в танкових групах –дві – три моторизованих корпуси. Армійські корпуси складалися з трьох, а деякі з чотирьох - шести піхотних дивізій, моторизовані корпуси - з двох танкових і однієї моторизованої дивізій кожний.

Всі об’єднання німецьких військ до початку війни проти СРСР, були як правило, повністю укомплектовані власним складом і всіма видами відповідної бойової техніки і озброєння. Прикінцевому встановлені штатної організації і при комплектуванні згідно з нею частин і об’єднань був врахований досвід бойових дій, отриманий в ході операцій у Європі у 1939 – 1941 роках, а також умови Східного театру дій.

На початок війни проти СРСР головним видом бойових дій вважався наступ; провідним засобом досягнення перемоги у наступі - масоване використання танків при міцній підтримці авіації. При цьому крупні танкові об’єднання – танкові групи – повинні були наносити міцні початкові удари і розвивати стрімкий наступ на велику глибину, оточуючи значні групи військ противника.

Завдання авіації складалося в тому, щоб масованими ударами по аеродромах противника розгромити на самому початку операції воєнно-повітряні сили ворога, захопити і утримувати повну перевагу в повітрі. Удари авіації по найбільш важливим об’єктам, скупченням військ, вузлам комунікацій і системі зв’язку противника повинні були викликати у нього дезорганізацію і втрату керування і сприяти успіху німецьких військ.

Основний спосіб нанесення ударів групою армій складався у прориві оборони на двох ділянках з подальшим його розвитком по напрямам які сходяться, армією – у прориві оборони на одній дільниці і розвитку удару у глиб або у сторону флангу.

Не дивлячись на відсутність великих стратегічних резервів, найбільш суцільним вважалося одно ешелонне побудування груп армій, армій і танкових груп з виділенням невеликих резервів. Таким чином, розрахунок робився на успіх першочергового удару і повну перемогу над противником в перші місяці війни. Це буд. Один із суттєвих пороків німецько-фашистських поглядів на ведення озброєної боротьби. При умові не одержання перемоги в одній компанії, і війна отримувала цілком негаданий характер для її продовження вже не було відповідних резервів: їх потрібно було заново створювати.

V. СТРАТЕГІЧНЕ ЗОСЕРЕДЖЕННЯ І РОЗГОРТАННЯ НІМЕЦЬКО – ФАШИСТСЬКИХ ВІЙСЬК ДЛЯ НАПАДУ НА РАДЯНСЬКИЙ СОЮЗ.У червні 1940 року німецькі збройні сили почали пересовуватися з заходу на схід. Із Франції у Познань було переведено всього біля 500,000 чоловік. Крім того, напоготові тримався особистий склад 20 дивізій, звільнені у короткострокову відпустку. Початкове зосередження і розгортання військ планувалось повністю закінчити до 15 травня 1941, тобто до того дня, коли було призначено початок нападу на СРСР. У подальшому план передислокації, зосередження і розгортання був уточнений згідно зі зміною дати вторгнення німецько-фашистських військ у Радянський Союз. У зв’язку з проведенням операції на Балканах гітлерівське командування прийняло рішення відкласти початок війни проти СРСР на 4 – 6 тижнів і призначило в кінцевому результаті на 22 червня 1941.

Згідно з додатком до директиви головного командування суходільних сил на зосередження і розгортання передислокація основних сил німецько-фашистських військ здійснювалась до радянсько – німецького кордону здійснювалась в період з лютого до червня 1941 року. Ця передислокація проводилася поступово п’ятьма ешелонами.