"План Барбаросса" суть; етапи втілення; перебіг подій; причини краху
Основними стратегічними об’єктами, які мали найважливіше політичне і економічне значення, вважалися Ленінград, Донецький басейн, Москва і центральні промислові райони. Особливу роль при цьому відводилось Москві, захоплення якої згідно плану визначав остаточний успіх як в політичному, так і в економічному відношенні.
При цьому припускалось, якщо не вдасться досягти швидкого розгрому радянських військ на центральному спрямуванні, то в цьому випадку наступ на Москву і Донецький басейн повинно бути розгорнуте лише після знищення ворога у Прибалтиці і оволодіння Ленінградом і Кронштадтом, а також після знищення радянських військ на Україні й виходу на рубіж річки Дніпра.
У відповідності з цим планувалось здійснити наступ трьох ударних угрупувань на трьох стратегічних напрямах. Перше угрупування, зосереджене у східній Прусії, повинне було нанести удар в загальному напрямі на Псков, Ленінград. Друге угрупування повинно було нанести удар східніше Варшави на Мінськ, Смоленськ. Задача третього угрупування, зосередженої в районі Люблін, стосувалась у нанесенні удару на Житомир, Київ. Також планувалось нанести допоміжні удари з території Фінляндії на Ленінград і Мурманськ і з території Румунії – на Могильов – Подільський, Жмеринку і впродовж узбережжя Чорного моря.
Такий загальний зміст плану війни фашистської Німеччини проти СРСР. Цей план є втіленням теорії і практики воєнного мистецтва фашистської Німеччини, які були накоплені за роки підготування до війни, а також в ході майже дворічної війни в Європі.
На рівні з плануванням війни проти СРСР гітлерівське командування приділяло велику увагу підготуванню і проведенню заходів щодо організації пропаганди, введенню диверсійних заходів і визначенню поведінки особистого складу збройних сил на захопленій території.
При розробці інструкцій і наказів і при проведенні підготовчих заходів в цій області гітлерівці виходили з тієї установки, що війна проти СРСР – незвичайна, а непримирима війна двох протилежних ідеологій. Звідси робився висновок, що при проведенні такої війни німецькі збройні сили і німецький народ повинні відмовитися від гуманних почуттів і людських спонукань; цим їм надавалося право знищувати радянських людей без всіляких обмежень. Згідно директиви верховного головнокомандування німецьких збройних сил, виданій 13 березня 1941 року, виконавча влада в районі бойових дій могла передаватися командуючим групами армій і арміями, що на дійсності значило санкціонування свавілля командирів усіх ступнів.
В тій же інструкції говорилось: "в районах операцій на рейхсфюрера СС від імені фюрера накладаються особливі задачі для підготовки організації політичної адміністрації. Ці задачі випливають з необхідності проведення боротьби між двома протилежними політичними системами. У межі цих задач рейхсфюрер СС буде діяти незалежно і під свою власну відповідальність". як відомо, есесівці повністю використовували данні їм права, роблячи небачений терор, грабежі, ґвалтування і масові вбивства військовополонених і мирного населення.
У ряді інших інструкцій верховного головнокомандування німецьких збройних сил приписувалось безжалісно розправлятися зі всіма, хто спробує вчинити опір німецьким військам, знищувати всі підозрілі елементи, не доводячи справ до передачі їх суду, а у випадках яких-небудь нападів на німців застосовувати "масові насильницькі заходи". При цьому німецькі солдати, офіцери і чиновники звільнялися від усілякої відповідальності за здійснені ними злочини по відношенню до мирного населення Радянського Союзу.
В цілях розпалу й підтримки звіриних, людино–ненависних інстинктів у особистому складі збройних сил були створені багато численні спеціальні "роти пропаганди". Ці роту повинні були, використовуючи звичайні для гітлерівців методи брудного наклепу, брехні і провокацій, здійснювати на театрі бойових дій відповідну агітаційну роботу серед своїх військ і військ противника.Подібні ж функції були покладені на спеціально створену для цих цілей організацію німецької розвідки і контррозвідки. В тому числі, агентура цієї організації повинна була прагнути розпалити національну ворожу між народами СРСР, створити антирадянське націоналістичні групи з метою підриву і ослаблення тилу радянської армії. У кінці 1940 року для здійснення диверсійних актів на фронті був створений полк спеціального призначення – "Бранденбург". Цей полк комплектувався із німців, які дуже добре знали російську мову. Всупереч міжнародним правилам ведення війни, командування полку використовувало для дії диверсійних груп обмундирування і озброєння радянських військ.
Потрібно сказати, що складання "Плану Барбаросса" і підготовчі заходи, які проводились згідно з поставленими задачами, здійснювались в найглибшій таємниці. Були використані всі види дезінформації і маскування для того, щоб створити враження о зосередженні головних зусиль фашистської Германії на ведення війни проти Англії і на підготуванні вторгнення на Британські острови. Розгортання і зосередження військ біля кордонів Радянського Союзу подали неначе б то з метою відвертання уваги від запланованого вторгнення до Британії. Цей відволікаючий маневр гітлерівське командування видавало за "видатніший у історії війн".