"План Барбаросса" суть; етапи втілення; перебіг подій; причини краху
2. ПРИКОРДОННА БИТВА У ПРИБАЛТИЦІ І ВІДСТУП ВІЙСЬК ПІВНІЧНО-ЗАХІДНОГО ФРОНТУ.
Перед війною війська Прибалтійського Особливого військового округу виконували завдання прикриття південного і південно-західного узбережжя Фінської затоки, оборони островів Хіума ( Даго ) і Сарема ( Ефель ), прикриття узбережжя балтійського моря від Ризької затоки до Мемеля ( Клайпеди ) і організації оборони суходільного державного кордону Литовської РСР з східною Прусією протяжністю 300 км. Військами округа командував генерал-полковник Кузнєцов Ф. І., членом Військової Ради був корпусний комісар Діброва П. А., начальником штабу – генерал-лейтенант Кленов П. С. У прикордонній смузі округу знаходилася 8–ма армія, котрою керував генерал-майор Собєнніков П. П., і 11–та армія під командуванням генерал-лейтенанта Морозова В. І. У глибині округу розташовувались стрілкові дивізії 27–ої армії, військами якої керував генерал-майор Берзарін Н. Е. Захисні роботи по створенню укріплень у смузі округу, а також розгортання військ 8–ої і 11–ої армій вздовж кордону до моменту переходу німецько-фашистських військ у наступ не були закінчені.
22 червня на передові об’єднання і частини 8–ої і 11–ої армії обрушився удар усієї німецької групи армій "Північ", а також 3–ої танкової групи і двох лівофлангових армійських корпусів 9-ої армії групи армій "Центр". 25 дивізій із 40 у тому числі 6 танкових, наступали у першому ешелоні.
На спрямування своїх ударів противник створив перевагу у силах і засобах. У смузі 11-ої армії проти п’яти розгорнутих полків трьох стрілових дивізій приблизно на 100-кілометровому фронті наступала у першому ешелоні 6 піхотних, 1 моторизована і 3 танкові дивізії ворога, за якими у другому ешелоні рухалася 1 танкова, 2 моторизовані дивізії і 1 мотобригада.
Радянські частини, атаковані військами противника, котрі мали у бойових порядках більше 1000 танків і підтримуючими великою кількістю літаків, були не в змозі затримати наступ ворога. Радянська авіація, яка понесла великих втрат не могла здійснити ефективної допомоги наземним військам.
На вечір 22 червня передові частини 4-ої танкової групи противника вийшли на річку Дубісса, а дивізії його третьої танкової групи перетнули річку Неман у 60-ти кілометрах південніше Каунаса. На інших ділянках Північно-західного фронту радянські частини 22 червня під ударами німецьких військ відійшли від державного кордону на 10-15 км.
Війська на фронті продовжували відступати у північно-східному напрямі до рубежу річки Західна Двіна, напрям на Даугавпілс ( Двінськ ) опинився неприкритим.
Потребувалося терміново організувати оборону на рубежі Західної Двини, в першу чергу по обидві сторони Даугавпілса, і відвести сюди війська фронту.
Військам північно-західного фронту не вдалося закріпитися на рубежі Західної Двини. 26 червня 8-ма танкова дивізія 56-го моторизованого корпусу противника раптово атакувала радянські малочислені війська у районі Даугавпілса, оволоділа містом, а до 30 червня інші дивізії цього корпусу захопили плацдарм на правому березі Західної Двини. 29 червня дивізії 41-го моторизованого корпусу також переправились через Західну Двину у районі Крустпілса, а 1 липня рухомий передовий загін 26-ого армійського корпусу противника захопив мости через Західну Двину у Ризі. Це створило дуже важкі умови для відступаючих військ 8-ої армії, яким прийшлося переправитися на північний берег Західної Двини між Ригою і Крустпілсом при погрозі зі сторони противника обом флангам армій.
Ставка Головного Командування 29 червня наказала командуючому Південно-Західного фронту продовжувати оборону на рубежі Західної Двини і одночасно зосередити свої оперативні резерви і війська, які прибували з Резерву Ставки і з Північного фронту у районах Псков, Остров, Новоржев, Порхов з метою організувати надійну оборону по смузі Псковського і Островського укріплених районів.Ситуація склалася так, що війська Північно-Західного фронту поставлене завдання виконати не змогли.
На вечір 4 липня противник підійшов до Острову і на наступний день захопив його. Контрнаступи наших військ на підступах до Пскову і в районі Острову успіху не мали. 9 липня був покинутий Псков.
8-ма армія, у командування якої з 3 липня вступив генерал-лейтенант Іванов Ф. С., сильно ослаблена попередніми боями і важкими відступальними маршами відходила на північ в Естонію.