"План Барбаросса" суть; етапи втілення; перебіг подій; причини краху

9. Й. Сталін не вірив фактам, які свідчили про готування Німеччини до вторгнення. Під приводом небезпеки спровокувати війну він заборонив привести прикордонні округи у стан бойової готовності.

10. Використання Німеччиною промислових, сировинних, продовольчих і фінансових ресурсів підкорених країн.

11. Неправильне твердження, що радянські війська вестимуть воєнні дії "на ворожій території" та "малою кров'ю".

12. Переваги першого удару.

13. Розпорошеність сил Червоної армії на кордонах проти Німеччини, Туреччини та Японії. 40 дивізій СРСР був змушений тримати на східному кордоні, де стояла мільйонна Квантунська армія Японії.

14. Міжнародна ізоляція СРСР. Відсутність надійних союзників.

15. Було допущено прорахунки у визначенні напрямку го¬ловного удару Німеччини. Головним уважався Півден¬но-Західний, тоді як німці зосередили головні сили на Західному”.

6. ВИСНОВКИ:

1. Перший період радянсько-німецької війни закінчився по¬разкою радянських військ в Україні та її окупацією.

2. У стратегічних і фронтових оборонних операціях першого періоду війни, які були проведені на території України і Криму, Червона армія втратила понад 2 млн вояків.

3. Попри величезні втрати, фашистський план "блискавич¬ної війни" було зірвано, радянське командування отри¬мало час для зосередження резервів і розроблення планів контрнаступу.

4. Тринадцять місяців замість запланованих кількох тижнів витратив вермахт для загарбання України.

5. Втрата України істотно послабила економічний по¬тенціал Радянського Союзу, адже перед війною УРСР давала 50,5 % загальносоюзного видобутку вугілля, 67,7% — чавуну, 53,7% — сталі, 67,6% — залізної руди, 25,7% — електроенергії, 75% — цукру, 20% — товарного хліба, 20% — м'яса та ін.

За такої ситуації воєнні операції, проведені на території України як військами агресорів, так і Червоною армією, що чинили опір, мали кровопролитний характер.

VIII. ОКУПАЦІЯ УКРАЇНИ ВІЙСЬКАМИ ФАШИСТСЬКОЇ НІМЕЧЧИНИ ТА ЇЇ СОЮЗНИКІВ.Смоленська битва. У липні-вересні 1941 р. на радянсько-німецькому фронті розгорнулися бої величезного масштабу. На західному напрямі німецька група армій "Центр" 10 липня роз¬почала наступ на Смоленськ, їй протистояли головні сили Захід¬ного фронту (командувач С. Тимошенко), які не встигли органі¬зувати тривку оборону і значно поступалися агресорові в силах і засобах; потужні танкові угруповання німців форсували Дніпро і 16 липня захопили Смоленськ. Але контрудари Червоної армії під Оршею, Вітебськом, Великими Луками і Смоленськом змуси¬ли нацистів уперше в перебігу другої світової війни перейти до оборони, групу армій "Центр" було зупинено на підходах до Москви. Під час Смоленської битви з'єднанням, що найбільше відзначилися, вперше в Червоній армії було присвоєно наймену¬вання гвардійських.

На початку липня фронт біля Житомира і Новограда-Волинського тимчасово стабілізувався, але через прорахунки радянського командування Південно-Західний фронт потрапив в оточення. Проти нього наступали 40 німецьких дивізій групи армій "Південь".

Оборона Києва. 7 липня розпочалася героїчна оборона столи¬ці України Києва, що тривала 72 дні.

Захищали місто частини Південно-Західного фронту під ко¬мандуванням генерал-полковника М. Кирпоноса. Незважаючи на героїчний опір захисників, німецькі війська захопили Київ. 10 вересня танкові з'єднання Гудеріана вже були в Чернігові. 15 вересня німецькі танкові частини з'єдналися в районі Лохвиці на Полтавщині. За запізнілим наказом Ставки радянські війська намагалися вийти з оточення. Під час бойових дій загинув М. Кирпонос із частиною свого штабу, інші потрапили в полон. Єдиним способом врятувати радянські війська від оточення було залишити Київ. Але Сталін категорично заборонив це. Це дало змогу німецьким військам у середині вересня завершити оточення київського угруповання радянських військ. Лише 17 вересня було дано наказ Ставки залишити Київ, але було вже пізно — вороже кільце замкнулося. 19 вересня гітлерівці зайняли Київ. Під Києвом було втрачено чотири радянські армії. У полон потрапило 665 тис. радянських солдатів та офіцерів, багато загинуло.