"План Барбаросса" суть; етапи втілення; перебіг подій; причини краху

В перших чотирьох ешелонах передислоковувались війська, призначені для безпосередньої участі у наступі у перший день війни, п’ятим ешелоном ви двигався резерв головного командування суходільних сил у кількості 24 дивізій.

Перший ешелон був відправлений в період з 04 лютого по 12 березня і зосереджений на лінії Данциг, Катовіце. Другий ешелон вирушив в період з 16 березня по 8 квітня на лінію Кенігсберг, Варшава, Тарнув. Третій ешелон був переводився протягом місяця ( з 10 квітня по 10 травня) на лінію Аленштайн, Радом.

Переведення і зосередження четвертого ешелону почалися 25 травня. Тоді ж було переведено на графік максимального руху робота залізничних доріг і встановлена кінцева дата на СРСР – 22 червня 1941 року. До початку червня основна маса військ всіх ешелонів була переведена ближче до кордону, східніше лінії Кенігсберг, Варшава, Тарнув, причому до 40 дивізій були введені у першу лінію.

Рухомі з’єднання почали переводитися до кордону 10 червня. В цей же і в наступні дні війська, призначені для прориву, виводилися в вихідні райони на віддалені від кордону 7 – 20 км, для піхотних і 20 – 30 км. транспортних і моторизованих з’єднань. З 18 червня в вихідну позицію для наступу висувались дивізії перших ешелонів. Переведення військ проводилася у ночі з виконанням найсуворіших мір маскування. Наприкінці 21 червня зосередження і розгортання суходільних військ, авіації і воєнно-морського флоту, призначених для нападу на СРСР, було повністю завершено.

Суходільні війська і воєнно-повітряні сили фашистської Германії і її сателітів були розгорнуті впродовж західного кордону Радянського Союзу у такому угрупуванні.

На території Східної Фінляндії, між Баренцовим морем і Фінською затокою розгортались німецька армія "Норвегія" ( командуючий генерал-полковник Фалькенхорст ) у складі двох фінських і чотирьох німецьких дивізій і фінські армії "Південно-східна" і "Карельська", які мали всього 15 піхотних дивізій ( у тому числі 1 німецьку ), дві піхотні і одну кавалерійську бригаду. Фінськими арміями керував маршал Маннергейм. Армія "Норвегія" повинна була вести наступальні дії на Ухтинському, Канадалакшскому і Мурманському напрямі. Фінські армії мали завдання наступати на Карельському перешийку і в смузі між Ладіжскім і Онезьким озерами у південно-східному напрямі, з тим щоб приєднатися з військами групи армій "Північ" у районі Ленінграду і на річці Свір. Бойові дії фінських і німецьких військ, зосереджених у Фінляндії підтримувались 5-им німецьким повітряним флотом і фінськими воєнно-повітряними силами ( усього більше 900 літаків ).

На ділянці фронту від Клайпеду до Гольдапу протяжністю 230 км. була розгорнута група армій "Північ" ( головнокомандуючий генерал-фельдмаршал Леєб ), у складі 16-ої і 18–ої армій і 3-ої танкової групи, усього 29 дивізій, з них 23 піхотні, 3 танкові і 3 моторизованої. Завдання групи армій була в тому, щоб знищити радянські війська у Прибалтиці і захопити порти на Балтійському морі, в тому числі Ленінград і Кронштадт. Для виконання цього завдання армією повинен був нанесений головний удар із району Тільзіт в загальному напрямі на Даугавпілс, Опочка, Псков, щоб відрізати шляхи відступу боєздатним силам радянських військ із Прибалтики на схід і створити умови для подальшого наступу на Ленінград. Для підтримки групи армій "Північ" відокремлювався перший військовий флот, який мав 1070 літаків.У центрі Східного фронту, на ділянці від Гольдапу до Влодова, була зосереджена група армій "Центр" ( командуючий генерал-фельдмаршал Бок ), яка наносила головний удар. У склад цієї групи армій входило 9–та і 4–та німецькі армії і 3-тя і 4–та танкові групи, усього 50 дивізій і 2 бригади, у тому числі 34 піхотні, 9 танкових, 6 моторизованих і 1 кавалерійська девізії і 2 моторизованих бригади. Згідно загального умислу, який зводився до оточення і знищення радянських військ у Білорусії, у групі армій "Центр" були створені дві сильні ударні угрупування: одна – у складі 2–ої танкової групи і основних сил 4–ої армії – на правому фланзі, друга – у складі 3–ої танкової групи і головних сил 9–ої армії – на лівому фланзі.

Завдання правофлангової ударного угрупування зводилось до того щоб прорвати оборону радянських військ у районі Бресту, швидко просунутися танковими об’єднаннями на Мінськ і у взаємодії з військами північного ударного угрупування оточити і знищити радянські війська в районі між Білостоком і Мінськом. У подальшому, наступаючи у східному напрямі, 2–га танкова група і 4–та армія повинні були захопити місцевість у районі Смоленську і південніше, протистояти зосередженню радянських військ до півночі від верхньої течії ріки Дніпро і забезпечити умови для подальший дій військ групи армій.

Завдання лівофлангового угрупування зумовлювалось у тому, щоб прорвати оборону радянських військ у районі західніше від Гродно, стрімко просунутися силами танкової групи на Мінськ і у взаємодії з північним ударним угрупуванням знищити радянські війська між Білостоком і Мінськом. Потім 3–тя танкова група і 9–та армія повинні були досягти району Вітебськ, Полотськ, щоб протистояти зосередженню сил радянських військ у районі верхньої течії ріки Західної Двіни і утворити умови для виконання і подальших задач групи армій. Наступ групи армій "Центр" підтримувалось 2–им повітряним флотом, який нараховував 1670 літаків.