"План Барбаросса" суть; етапи втілення; перебіг подій; причини краху

Передові частини 8-го механізованого корпусу вийшли у район Броди тільки 25 червня.

Його військам прийшлося завчасно здійснити 400-кілометровий марш, так як задача в період їх висунення до району бойових дій мінялися кілька разів. 26 червня корпус перейшов у наступ у загальному напрямі на Берестечко і просунувся на 10-20 км. не маючи зв’язку з іншими корпусами, його війська під неперервними ударами авіації ворога розвити першочерговий успіх не могли і перейшли до оборони. 27 червня 8-ий механізований корпус отримав іншу задачу: наступати з району Броди на Дубно.

Битви механізованих корпусів у районі Радєхова, Броди, Дубно тривали до 29 червня. Для відвернення контрударів радянських військ командування військ “Південь” на допомогу діючим в цьому районі військам підтягнуло додаткові 7 дивізій.

У ході битви на фронт Дубно, Кременець, північніше Золочів вийшли 36-ий і 37-ий стрілкові корпуси і 14-та кавалерійська дивізія. Ці війська прикрили відхід 8-го та 15-го механізованих корпусів, котрі після шестиденного бою потребували відпочинку.

Висування до лінії фронту 9-го і 19-го механізованих корпусів почалося у ночі з 22 на 23 червня. Їм потрібно було здійснити 200-кілометровий марш. На це потребувалося дві доби. 25 червня корпуси вступили у бій.

9-ий механізований корпус наносив удар з лісів північніше Клевані в у південному напрямку, а 19-ий із району Ровно на Дубно. 9-ий механізований корпус потіснив танкові часті 3-го моторизованого корпусу на південь від Клевані, а війська 19-ий механізованого корпусу відпросили ворога на 25 км. у південно-західному напрямку від Ровно. Однак дії радянських військ не були співставленні. Єдиного міцного удару по ворогу у який прорвався у районі Луцьк, Броди, Ровно не вийшло. Не дивлячись на жорстокість танкових боїв, вони носили розрізнений характер і не призвели до розгрому ударного угрупування німецьких військ.

Війська 9-го і 19-го механізованих корпусів вимушені були під натиском перевершуючи сил противника відступити. 7 липня був покинуто місто Ровно.

Між тим противник продовжував наступ у напрямі Острог, Житомир. У складеній обстановці, враховуючи загрозу глибокого хвату головних сил Південно-Західного фронту з півночі, Ставка Головного Командування 30 червня наказала командуючому фронтом на 9 липня відвести війська на рубіж укріплених районів, які знаходилися на старому кордоні СРСР. ( до 1939 року ), і, спираючись на них, “ організувати вперту оборону Полевими військами з виділенням у першу чергу артилерійських протитанкових засобів”. Командуючий фронтом ввечері того ж дня віддав арміям відповідну вказівку на відхід.

З 1-го по 15-те липня війська Південно-Західного фронту з боями звершали відхід на вказані рубежі.

На цей напрям зі смуги Південного фронту були перекинуті стрілкові війська. Частина з них зайняла Новгород-Волинський укріплений район, а інші сили були спрямовані на Острог.

4 липня східніше Острога зав’язалися бої з частинами 48-ого моторизованого корпусу противника, які закінчилися відходом радянських військ. 7 липня 48-му німецькому моторизованому корпусу вдалося прорватися південніше укріпленого району, а 8 липня 3-ій моторизований корпус ворога заволодів Новгород-Волинським. Німецькі танкові дивізії, розвиваючи наступ, ввечері 7 липня зайняли Бердичів, а через дві доби і Житомир.

Командування фронту, як і в перші дні війни, намагалися ліквідувати прорив противника на київському напрямі контрударами механізованих корпусів з півночі на південь.

9 липня 15-ий механізований корпус почав атаки з метою вибити противника з Бердичева. У результаті активних дій 10 липня радянських військ у районі Бердичева і східніше Новгород-Волинського 3-ій німецький моторизований корпус противника, підходивши головною танковою дивізією до Київського укріпленого району, вимушений був припинити свій наступ. Затримка противника дозволила на вечір 11 липня відвести війська 6-ої армії на лінію Бердичев, Хмельник, а 26-ій і 12-ій армій – на Летичевський укріплений район ( 35-40 км. південно-західніше Хмельник ).