"План Барбаросса" суть; етапи втілення; перебіг подій; причини краху
18 грудня 1940 року Гітлер підписав основну директиву "Плану Барбаросса" у вигляді директиви №21 верховного головнокомандування військових сил Німеччини. Потім ця директива доповнювалась різноманітними розробками і наказам по конкретним аспектам проведення підготовчих заходів, а також інструкціями і інформацією військових сил які мають здійснити поставлені задачі. "Я не повторю помилки Наполеона коли піду на Москву – заявив самовпевнений фюрер, - я виступлю достатньо рано, щоб дістатися її до зими".
На початку 1941 року був виданий секретний бюлетень німецького генерального штабу "Військові вили СРСР станом на 01 січня 1941 року" в якому давалась оцінка матеріальних і людських можливостей СРСР, а також бойових і моральних якостей радянської армії. У розвиток основної директиви 31 січня 1941 року була підписана директива головного командування сухопутних сил на стратегічну зосередженість і розгортання військових сил, в якій більш дрібно описувалося задачі які стоять перед військами, встановлювались чіткі розмежувальні лінії між групами армій і арміями, встановлювались основи взаємодії сухопутної армії з воєнно-морськими і воєнно-повітряними силами, а також основні моменти сумісних дій з союзниками. До даної директиви прилягало ще кілька додатків, у яких встановлювалось порядок перенесення військ, характер і послідовність проведення підготовчих заходів тощо. Через деякий час була видана спеціальна директива по дезінформації, в якій визначалися заходи по введенню супротивника у оману.
03 лютого 1941 року на нараді в Бєрхтєсгадені Гітлер у присутності Кейтеля і Іодля заслухав докладний доклад Браухіча і Гайдера про план війни проти СРСР. Фюрер схвалив доклад і запевнив генералів, що план буде успішно виконаний: "Коли почнеться здійснення "Плану Барбаросса" світ замре і затаїть подих".
У службовому щоденнику верховного головнокомандування німецько-фашистських Збройних Сил за 17 лютого 1941 року було записано умову Гітлера: "Після завершення східної компанії необхідно передбачити захоплення Афганістану і організацію наступу на Індію".
У основу "Плану Барбаросса" були покладені теорії тотальної й "блискавичної" війни. При створенні цього плану у повній мірі був врахований досвід компаній гітлерівських військових сил у Європі у 1939-1941 роках.
При плануванні війни проти СРСР німецько-фашистське командування мало широкі данні про СРСР і його військових силах, зібраних німецькою розвідкою.
Засновники "Плану Барбаросса" відштовхувалися від того, що держава СРСР і її тил слабкі, а Радянські Військові Сили слабкі і не зможуть вчинити серйозного протистояння. З цього вони прийшли до висновку, що німецько-фашистські війська миттєвим і міцним ударом зможуть розгромити основні сили СРСР і створити умови для подальшого руху у глиб країни.
"Звичайно метою операції є відмежуватися від азіатської Росії 4по загальній лінії Архангельськ – Волга. Таким чином, в разі необхідності остання промислова зона на Уралі яка залишалась у Росії може бути паралізованою за допомогою авіації".
В плані зазначалося, що у війні проти СРСР приймуть активну участь Румунія і Фінляндія. Фінляндія мала прикривати стратегічне розгортання північного угрупування німецьких військ, і відповідала за захоплення півострова Ханко. Завдання Румунії було підтримувати наступ південної групи армій, і в подальшому нести допоміжну службу у тилових районах.
У безпосередньому зв’язку з "Планом Барбаросса" знаходиться директива №24 о співпраці з Японією від 05 березня 1941 року. В директиві зазначалось, що метою співпраці, встановленого пактом трьох держав, повинно бути прагнення як можна скоріше змусити Японію почати бойові дії на дальньому сході. Японія мала захопити ресурси стратегічної сировини, в тому числі каучуку. Це потрібно було і як для задоволення потреб самої Японії в інтересах подальшого розгортання агресії, так і для постачання фашистської Німеччини. Хоча на той час Японії ще не пред’являлась вимога почати війну проти СРСР, але вона повинна була тримати значні сили у Маньчжурії, на кордоні СРСР.Найближча і найважливіша стратегічна ціль "Плану Барбаросса" полягала в знищенні основних сил радянської армії, які знаходились, за припущенням гітлерівського генерального штабу, на західній прикордонній смузі, шляхом сміливих операцій з глибоким просуванням вперед танкових дивізій. При цьому вказувалося на необхідність запобігти відходу боєздатних радянських військ в глиб країни. Вважалось, що таким чином буде знищено дві третіх всіх радянських військ, а інші війська залишаться скованими біля кордону Фінляндії, Туреччини та на дальньому сході. Засновники плану вважали, що після розгрому радянських військ в прикордонній смузі німці зустрінуть не більше 50 радянських дивізій, неспроможних організувати достатнього опору.