"План Барбаросса" суть; етапи втілення; перебіг подій; причини краху

Невдача Радянської Армії у перші тижні війни були також пов’язані з великими втратами літаків від ударів авіації противника. Тому бойові дії на фронті розгорталися в умовах повного господарювання противника у повітрі.

Слабим виявилося й артилерійське забезпечення військ. Артилерія відчувала недостаток у засобах тяги, а також у боєприпасах, підвезення котрих не було організовано. Швидкий розвиток подій не дало змоги розгорнути армійські і військові тили, в силу чого безперебійне постачання військ усім необхідним організувати не вдалося.

Ефективність оборонних боїв і битв, а також ударів наших військ знижувались тим, що висування з глибини військ вступали у бої по частинам. Противник при зіткненні з ними, як правило, кожний раз мав перевагу у силах і засобах.Особливо негативно на організації і проведення контрударів механізованими корпусами сказалася відсутність у радянських військ достатнього бойового досвіду у веденні сучасної війни. Удари наносилися розрізнено, без тісної взаємодії з стріловими військами. Ефективність цих ударів знижувалась також із-за слабкої сколоченності підрозділів, частин і дивізій механізованих корпусів.

Крім того, механізовані корпуси, як і інші війська, вели бойові дії при слабкому авіаційному і зенітно-артилерійському прикритті і недостатній артилерійській підтримки. Причиною цього, як вказувалося вище, являлася перевага у повітрі авіації противника і не хватка активних засобів ПВО.

Не дивлячись на через мірно тяжку обстановку, у котрій радянським військам прийшлося вести озброєну боротьбу з сильним ворогом, події перших тижнів війни свідчать о масовому героїзмі, який проявили радянські солдати, офіцери, генерали захищавши свою Вітчизну.

Самі німці признавали, що вони щ ніде не зустрічали такого опору і не де до цього не несли таких великих втрат як у ці дні на радянсько0німецькому фронті.

5. ПРИЧИНИ ПОРАЗОК ЧЕРВОНОЇ АРМІЇ В ПОЧАТКОВИЙ ПЕРІОД ВІЙНИ.

“1. Воєнно-політичне керівництво країни, очолюване Й. Ста¬ліним, своєю антинародною внутрішньою та авантюр¬ною зовнішньою політикою поставило СРСР на межу катастрофи.

2. Кращі військові кадри було репресовано. Протягом 1937-1938 рр. було знищено близько 40 тис. командирів і політпрацівників, із них 1800 генералів. На 1941 р. лише в суходільних військах не вистачало за штатом 66,5 тис. командирів усіх рівнів, а в авіаційних підрозділах — третини.

3. Молоді командири не мали необхідних знань і досвіду ведення війни. До початку війни лише 7% командирів Збройних сил СРСР мали вищу військову освіту, а 37% не пройшли повного курсу навчання навіть у середніх військових навчальних закладах. Із 225 командирів полків жоден не мав вищої спеціальної освіти.

4. У військах панувала система жорсткої централізації уп¬равління і суворого підпорядкування, що сковувало ініціативу командирів, породжувало схильність до шаб¬лонів, застарілих схем.

5. Час, виграний укладанням пакту з Німеччиною про не¬напад у 1939 р., не був ефективно використаний для по¬силення боєздатності Червоної армії, зміцнення воєнної економіки.

6. Радянська військова техніка та озброєння поступалися німецьким. Переозброєння відбувалося вкрай повільно. З великим запізненням почали формуватися механізовані корпуси.

7. Більше половини запасів зброї, боєприпасів, техніки, пального було складовано поблизу кордонів, а тому за¬хоплено або знищено противником у перші дні війни.

8. Було здійснено демонтаж інженерних оборонних споруд на старому радянсько-польському кордоні, але не збу¬довано нових.