"План Барбаросса" суть; етапи втілення; перебіг подій; причини краху

У складеній важкій обстановці командуючий Червоно знаменним Балтійським флотом віце-адмірал Трібуц В. Ф. вимушений був віддати наказ о виводі кораблів із Любави і Віндави і з портів Ризької затоки. У руках радянських військ продовжували залишатися острови Езель і Даго.

Таким чином військам Північно-Західного фронту не вдалося затримати противника ні в прикордонній смузі, ні на рубежі річки Західна Двіна, ні у Псковського і Островського укріплених районів. Противник, захопивши ініціативу і маючи численну перевагу, за 18 днів просунувся у глиб Радянської території до 500 км. і увірвався межу у Ленінградської області.

3. ПРИКОРДОННА БИТВА У БІЛОРУСІЇ І ВІДСТУП ВІЙСЬК ЗАХІДНОГО ФРОНТУ.

У прикордонній смузі Західного Особового військового округа, військами котрого командував генерал армії Павлов Д. Г., членом воєнної ради був корпусний комісар Фоміних А. Я., знаходилися війська 3-ої, 4-ої і 10-ої армії. Безпосередньо на кордоні, переважно на оборонних роботах знаходилась невелика частина цих військ. Інші війська займалися бойовою підготовкою у таборах чи у районах своєї дислокації. Основні сили армій знаходились у Білостокському виступі.

У ранці 22 червня гітлерівці перейшли у наступ проти цих військ силами біля 40 дивізій. 23 червня війська 3-ої танкової групи і частина сил 9-ої німецької армії, всього до 11 дивізій, які прорвались у смузі 11-ої армії Північно-Західного фронту, почали виходити на праве крило Західного фронту і охоплювати його.

По мірі проникнення ворога у глиб території Литви і Білорусії і введення у битву дивізій із резерву німецького головного командування суходільних військ кількість військ ворога у смузі Західного фронту все зростало. Наприкінці першого тижня війни у західному напрямі бойові дії вели вже біля 60-ти повністю укомплектованих дивізій ворога, у тому числі 9 танкових і 7 моторизованих. Війська ворога мали більш ніж у півтора рази численну перевагу над військами Західного фронту. Особливо велику перевагу у силах і засобах противник мав на сувалксько-молодечненському і брестсько-барановичиському напрямах, де розгорнулися рішаючи події.

У перший же день війни війська 3-ої армії, які діяли на правому крилі Західного фронту, були глибоко охопленні військами 3-ої танкової групи ворога, які переправилися на вільнюському напрямі на правий берег ріки Неман. Війська армії, якими командував генерал-лейтенант Кузнєцов В. І., 23 червня вимушені були залишити Гродно.

На вечір 23 червня між Північно-Західним і Західним фронтами виник розрив шириною до 130 км. Сюди рушили танкові частини противника, які про двинулися у глиб на 120 км.

Тяжке становище створилася і на лівому крилі Західного фронту, де знаходилися війська 4-ої армії під командуванням генерал-майора Коробкова А. А. 42-га і6-та стрілкові дивізії, які розташовувалися у районі Бресту, підверглись ударам авіації і артилерійському обстрілу противника, не змогли зайняти зазначені їм за планом смуги оборони і почали відступати. Ворогу у перший день війни вдалося просунутися на 60 км. і зайняти Кобрин.

Таким чином, вже не вечір першого дня війни визначилась загроза глибокого охоплення танковими об’єднаннями противника обох крил західного фронту. Діючі в центрі фронту війська 10-ої армії під командуванням генерал-майора Голубєва К . Д. Опинилися під загрозою оточення.

Незначна частина військ 6-ої і 42-ої стрілових дивізій, які залишилися у Бресті, і деякі підрозділи прикордонного загону, спираючись на укріплення Брестської фортеці, вчинили жорсткий опір наступаючим піхотним дивізіям. Опинившись у глибокому тилу ворога, вони проявили дійсний героїзм і завдали ворогу серйозних втрат у живій силі і техніці. За свідченням тих, хто залишився у живих з захисників фортеці, а також по матеріалам розкопок, зроблених після війни на місці боїв, встановлено, що опір окремих груп і воїнів у Брестській фортеці тривав до 20 червня.

Командування Західного фронту у перші дні війни робило спроби організувати наступ з метою знищення вторгнення ворога. Удари мали наносити механізовані корпуси на гродненському і брестському напрямах.

14-ий механізований корпус 4-ої армії, основні сили котрого знаходились у районі Кобрина, у момент розгортання у ранці 23 червня поніс великих втрат від авіації і від артилерійського вогню противника і був розформований. Тому контрудар на брестському напрямі нанести не вдалося.Героїчні наступальні дії військ на гродненському напрямі 22 і 23 червня мали деякий успіх. Ворог тут на деякий час був зупинений, а на окремих ділянках відкинутий назад. Однак і цей контрудар, у котрий 24 червня входили частини6-го механізованого корпусу, розвитку не отримав. Уже у ході руху у районах південно-західніше Білостоку війська із-за відсутності прикриття з повітря понесли великих втрат від авіації противника. Вони вступили у бій з обмеженою кількістю пального, підвезення котрого у такій обстановці організувати було практично неможливо. Не мали змоги також поповнюватися вичерпані боєприпаси.