"План Барбаросса" суть; етапи втілення; перебіг подій; причини краху

Не дивлячись на серйозні невдачі військ Західного фронту на початку війни, зусилля у боротьбі з сильним і досвідченим ворогом не залишились безрезультатними. Багато численні документи і свідчення німецьких військовополонених свідчать про те, що першочергові успіхи німецьких військ коштували їм значних втрат.

29 червня 1941 року штаб групи армій "Центр" доносив головному командуванню суходільних військ: "Завершення знищуючих боїв на Сході буде характерно відрізнятися від боїв на Заході. Якщо на Заході і у польській компанії оточені сили противника з закінченням боїв у основному практично добровільно здавалися у полон на 100%, тут це буде проходити повністю інакше. Дуже великий відсоток руських, сховався у великих, частково не перевірених районах, у лісах, на полях, болотах тощо. При цьому цілі батальйони зі зброєю є не небезпечними у таких районах... причина цього криється в тому, що руські в основному ухиляються від полону". Ця оцінка ворогом стійкості і мужності радянських людей зайвий раз підтверджувала рішучість радянського народу при будь яких труднощах до кінця відстоювати свою свободу і незалежність.

4. ПРИКОРДОННІ БИТВИ У ЗАХІДНІЙ УКРАЇНІ І ВІДСТУП ВІЙСЬК ПІВДЕННО-ЗАХІДНОГО І ПІВДЕННОГО ФРОНТІВ.

У прикордонній смузі Київського Особливого округу, одразу після початку війни перейменованого у Південно-Західний фронт, від Прип’яті до Карпат знаходилися війська 5, 6 і 26-ої армій. Фронтом керував генерал-полковник Кірпоніс М. П., членом Військової ради був дивізіонний комісар Риков Е. П., начальником штаба – генерал-лейтенант Пуркаєв М. А.

Дивізії цих армій дислокувалися у районах, віддалених від державних кордонів на 5 - 40 км. дивізії механізованих корпусів, які входили у склад армій, 15-го механізованого корпусу фронтового підпорядкування розташовувались в 40 – 120 км. від кордону.

Проти цих військ противник у вранці 22 червня перейшов у наступ 34-ма дивізіями, у числі яких було 5 танкових і 4 моторизовані дивізії. По кількості людей ці дивізії більш ніж у 2 рази перевершували війська перерахованих армій.

Південніше – від Борислава до району Кам’янець-Подільський – розташовувалась 12-та армія, котрий командував генерал-майор Понєдєлин П. Г.

Протистояла всьому Південно-Західному фронту угрупування противника з урахуванням з’єднань, прибувши із резерву головного командування, нараховувала 47 німецьких дивізій і 4 Угорські бригади. Противник тут, як і на інших напрямах , наніс удар по військам які ще не розгорнулися і не були приведенні у бойову готовність. У результаті цього армії фронту не змогли повністю використати ті можливості, якими вони розпоряджалися. З’єднання другого ешелону фронту були вимушені вступати у бій розрізнено, по частинам, по мірі їх підходу зі сходу і у той час, коли армії прикриття були вже послаблені у нерівних боях з противником.

Вирішальні події на Південно-Західному фронті розгорнулись на житомирському напрямі, де діяли головне ударне угрупування німецької групи армій “Південь” – 1-ша танкова група і більша частина сил 6-ої армії.

Дві стрілкові дивізії 5-ої армії, які розгорталися вздовж Південного Бугу на південь від Володимир-Волинського, військами командував генерал-майор танкових військ Потапов М. І., вранці 22 червня були атаковані 6-ма піхотними і 1-єю танковою дивізією. Понісши втрат, радянські дивізії відступили на 15-20 км. на схід від Південного Бугу. На наступний день війська 6-ої армії, котрими керував генерал-лейтенант Музиченько І. Н., в перший день війни також відступили на 10-15км. південніше, у смузі 26-ої і 12-ої армії, противник не наступав. Війська цих армій опинилися висунутими до кордону.

Командування Південно-Західного фронту у перші дні війни направляло основні зусилля на організацію контрударів по наступаючому ворогу. З цією метою у район Ровно з глибини фронту були направлені 19-ий і 9-ий механізовані корпуси і 1-ин корпус стрілків. У район Броди спрямований 15-ий механізований корпус, а також розгорнутий 37-ий корпус стрілків який вирушав з глибини у доповнення до 15-го механізованого корпусу.

Створюючи угрупування для флангових ударів на ровенському напрямку, командуючий фронтом не організував належного управління військами тому війська не були об’єднані під єдиним командуванням і тому не могли досягнути належного ґатунку співпраці у своїх діях.

На 24 червня на стику 5-ої і 6-ої армії вчинився розрив шириною біля 50 км. подальший розвиток наступу противника створювало загрозу глибокого обходу армій центру і лівого крила Південно-Західного фронту. Між тим основна маса вирушала для удару по противнику військ тільки ще ви двигалася до лінії фронту.22-ий механізований корпус 5-ої армії після невдалих контратак, втративши багато матеріальної частки, почав відхід на ріку Стирь. 15-ий механізований корпус, який наносив удари з 22 червня у напрямі Радєхов, мав незначний успіх, а потім по мірі підходу противника втягнувся у виснажливі бої. У ході боїв частини корпусу зазнали важких втрат від німецької авіації, і не дивлячись на героїзм особового складу, вимушені були відійти.