Фонетичні особливості підляських говірок на основі вокальної системи говірки села Малинники Більського повіту

У деяких прикладах на місці очікуваного о записано е: обмережений, шершен′, стужечка, жежуха, решето, ґжех [пор. AGWB I 21].

Інший розвиток псл.*е після ч, ж, ш, ј, р у позиції перед складом з голосним переднього ряду, тобто маємо тут а ≤ *е. Такий розвиток слід тлумачити диспалаталізацією шиплячих, а у зв’язку з цим, зміною артикуляції псл.*е [пор. Жовт 292; CzyżF 53].

У досліджуваній говірці зафіксовано два рефлекси псл.*е у вищеназваній позиції:

а: часник, красидло, јалинајал’іна [пор. AGWB II 85];

е: пшен′іца, шчен′а, чер’ін [пор. AGWB I 21].

Г: Континуанти давнього е (≤*е, *ь) перед твердим приголосним (а в іншій позиції як після шиплячих).

Континуантом давнього е (≤*е, *ь) перед твердим приголосним у говірці досліджуваного села є е: сестри, теплиі, далеко, хрест, овес, твердиі, четвертиі, мене, тебе, треба, певно [пор. AGWB II 51 – 57].

В одному випадку записано польську форму: криш.

Ґ: Континуанти псл.*е у відкритому складі.Рефлекси псл.*е у відкритому складі є різними в залежності від наголосу.

У наголошеній позиції зафіксовано лише один континуант е: мене, тебе, себе, вичера, гречка, вредна [пор. AGWB I 25; CzyżF 54].

У ненаголошеному складі виступають два континуанти, як перед, так і після наголосу. Першим рефлексом є е: межа, весна, печу, вел’ік’іі, дерево, чорнен′ке, буде, подушечка (пор. AGWB I 19, 20, 22 – 24, 29 – 31; АУМ І 41,ІІ 37; CzyżF 55]. Другим – и: бижит, висти, пиршаточка, висна, цидилок, вичера, дериво [пор. АУМ І 41, ІІ 37; CzyżF 56].

Д: Континуанти псл.*е у новому закритому складі.

У новому закритому складі рефлекси псл.*е також залежні від наголосу.

У наголошеному складі континуантами псл.*е виступають: дифтонг іе після твердих, губного або передньоязикового приголосних: піеч, міет, сіем, весіел’е, зіел’е [пор. AGWB II 50, 52; АУМ І 35, 38,ІІ 24, 25, 28, 29; KurP; KurZ; KurU; KurNaj; KurNo; CzyżF 56].

У декількох прикладах засвідчений у цій же позиції голосний і: вис′іл’а, чер’ін, з′іл’е [пор. АУМ І 38], а також е: з′ел’е.

У ненаголошеному складі на місці давнього е теж звучить е (після твердого приголосного): камен′, пломен′, попоел’, виметати, метла [пор. AGWB II 58; АУМ ІІ 30, 31], а можливо, під впливом польської мови ′е (після м’якого приголосного): оґ’ер.

2.4.Рефлекси псл.*о

А: Континуанти псл. груп *orT,*olT,*TorT,*TolT.

Псл. групи *orT,*olT,*TorT,*TolT на давньоруському ґрунті розвинулися у групи з повноголоссям – оро - , - оло - . Це буває:

-в середині слова:

-оро-,-оло-: жолоп, морозоватиі, порос′а, солонечник, порохно, папорот′, ворона, сорочка;