Фонетичні особливості підляських говірок на основі вокальної системи говірки села Малинники Більського повіту

Польський мовознавець В.Дорошевський визначає цитування як “найбільш поверхову форму впливу однієї мови на іншу” [8, 47]. Цитування докорінно відрізняється від уживання в говірках запозиченого слова. Цитується тільки принагідно, в певній ситуації, у певному контексті і не всіма мовцями, а запозичення вживаються постійно, не залежать ні од стилю мовлення, ні від освіти чи статі мовців і т.ін.; при цитуванні намагаються якнайточніше передати звучання і семантику лексеми, підкреслюючи цим, що то не рідне слово. У побутовому чи літературному мовленні цим словам відповідають інші вирази, звичні для українського вуха. Наведемо декілька прикладів.

Цитування з російської мовиУ певній ситуації цитуються уривки з художніх творів російської літератури: Йа пáм’етн’ік с’еб’é воздв’íґ; У сáмово с’íн’ево мóр’а; Пр’еступл’éн’íйе і наказáн’ійе; Д’éт’і Арбáта; Умóм Рас’íйу н’е пан’áт’; Прашчáй, н’емúтайа Рас’íйа. Оскільки зарубіжна література вивчалася у школі в курсі російської, то й класичні цитати іноді теж наводять російською мовою: Друз’йá – вóри вр’éм’ен’í; Жр’éб’ій брóшен; Бит’ íл’і н’е бит’.

Часті прислів’я, фразеологізми: Мал мáла м’éн’ше; На н’ет і судá н’ет; Билá н’е билá; Д’éло табáк; Ап’áт’ двáцат’ п’ат’; Н’і колá н’і дворá; уривки з пропагандистських пісень (тепер з іронічним підтекстом): Ширакá странá майá раднáйа; От Масквú да сáмих да акрáін; Йа другóй такóй странú н’е знáйу, гд’е так вóл’но дúшит ч’ілов’éк; вислови компартійців: Ми вс’о маґ’íм; В’ез’д’é вс’о майó; Т’е ч’о – савéцкайа влас’т’ н’е нрáв’іц:а? та ін. Іноді при такому цитуванні подається вказівка на джерело: йак кáжут’ рос’ійáни (москал’í); скажý мóвойу нáшого п’івн’íчного сус’íда; пов’ідóмл’у на обшепан’áтном.

Якщо ж мовець не зміг швидко дібрати українського відповідника і вжив російське слово, то це не можна вважати цитуванням.

Цитування з польської мови

У західнополіських говірках найбільш поширеними є цитати з польського мовленнєвого етикету: дз’ен’ дóбри; до в’ідзéн’а; дз’ен’кýйе; прóшем пáна; бáрдзо прóше; чеш’ц’ та ін. Божіння: Йак Бóґа кóхам!; вирази: слóво ґонóру; Мáтка Бóска, св’éнти Йéзус; прислів’я та фразеологізми: Йáка мáтка, тáк’і дз’áтки; Попáв м’іж ворóни, то крач, йак óни; Цо за дýжо, то н’е здрóво; до кол’óру до вибóру; різні гасла: до л’áсу!; н’е позвáл’ам; од мóжа до мóжа та ін. При таких цитатах може вживатися вставна конструкція йак пóл’ак мýв’і або йак пол’áци мув’íл’і (детальніше див. [1, 260-262]).

Цитати з інших мов рідкісні: ґýтен таґ; ґот м’іт унс; нах гáус; гéнде гох; áхтунґ!; бон жур; мерс’í; сел’ав’í; о’кей; чáо.

Варто відзначити, що чужомовні слова досить часто підлягають змінам внаслідок народної етимо¬логії, напр.: норомáл’на водá ‘мінеральна вода’ (на противагу лимонаду); живилó і живул’óт ‘вид капсуля у мисливських патронах’ (від назви французької фірми); жил’éтка ‘лезо для гоління’ [4, 115] (від назви французької фірми Gillette); мил’онú ‘нитки для вишивання’ (з фр. moulinet). Детальніше про народну етимологію в українській мові можна прочитати в двох статтях Й.Дзендзелівського [3, 53-57; 3, 78-111]. Іноді внаслідок контамінації виникають нові слова, пор.: міліціонер+поліціянт=м’іл’іц’ійáнт.

Отже, першим етапом засвоєння чужомовних слів є цитування, а другим – адаптація, зокрема словотвірна субституція.

Словотвірна субституція церковнослов’янізмів

Церковнослов’янізмів у західнополіських говірках небагато, в основному це назви християнських свят та лексеми, що стосуються церковної служби. Такі найменування здавна вживані в діалектній мові, тому зазнавали різної адаптації, зокрема фонетичної. Зрідка використовується словотвірна субституція – старослов’янські суфікси замінюються українськими або своїм звучанням наближаються до них, пор.:

Въздвижени" → Воздвúжен’:а ‘Воздвиження Чесного Животворящого Христа Господнього’ (27 ве¬ресня); Оусьпiни" → Усп’íн’:а ‘Успіння Пресвятої Богородиці’ (28 серпня), Обрgтgни" → Обертéн’:е ‘Свято знайдення голови Іоанна Хрестителя’ (9 березня). Пор., як складне утворення замінюється суфіксальним: męsojastъ [5, III, 156] → Мйаснúц’і / Мйаснúци ‘період від Різдва до Великого посту’. Інший приклад: Пасха (староєврейське) → Пáска / пáска “с вторичным введением по народн. этимологии суф. -ка” [6, III, 216]. Цей приклад може бути ілюстрацією до словотвірної субституції.У результаті народної етимології виникли такі назви: Од’ійáн’ійе ‘Великодня ніч’ (бо цієї ночі читають у церкві о дh"ни"хъ апостоловъ), Наказáнс’ке ‘Свято ікони Божої Матері Казанської’ (4 лис¬топада) (ця назва вживається у тій групі говірок, що навколо с.Клубочина Ківерцівського району Волинської області; саме у цей день 1942 року фашисти розстріляли жителів села; “наказано”), пор.: Обрєтєни" ‘знайдення’ і обертéн’:е зближення з дієсловом обертатись (обернутись). Іноді церковно¬слов’янізми змінюються до “невпізнання”, пор.: Сплéн’:е / Сплен’:é ‘Успіння Пресвятої Богородиці’; Вшéс’т’е ‘Зішестя (Зіслання) Святого Духа на апостолів’; Чинáш ‘Отче наш…’; Мн’áца Сúна ‘Во им" Отъца и Сына…’ та ін.