Фонетичні особливості підляських говірок на основі вокальної системи говірки села Малинники Більського повіту

Як бачимо, поліщуки ці назви пристосовували до особливостей своїх говірок.

Словотвірна субституція росіянізмів

Уся політика в колишньому Радянському Союзі була направлена на створення спільності – так званої “радянської людини”, яку публіцисти охрестили гомо совєтікос. А для цього силою насаджувалася російська мова.

У школах, крім російської мови і літератури, на які відводилося більше годин, ніж на українську, по-російськи викладалася зарубіжна література, фізкультура, цивільна оборона, початкова військова підготовка; була навіть рекомендація, щоб половину тижневих годин математики викладати російською мовою. Українське радіо у більшості транслювало передачі московського, телебачення тільки й того, що мало у своїй назві прикметник “українське”; кінофільми на українську тематику були озвучені по-російськи. Керівниками заводів та установ призначалися росіяни, це утверджувало російську мову як робочу (бо ж начальник говорить так!), усі написи, бланки та документи мовою іншого народу. Навіть на курсах механізаторів для сільської молоді викладання велося російською мовою, що призвело до того, що сучасні шофери і механізатори у своєму мовленні не вживають такі слова, як гальмо, кермо, швидкість, потужність, зчеплення, причеп, самоскид та багато інших.

Тодішні словники рекомендували вживати лексеми і вирази, спільні з російською мовою чи скальковані, а власне українські або стояли на останньому місці, або взагалі були відсутні (сучасне визначення – російсько-російські словники).

У переважній більшості росіянізми запозичувалися без будь-яких змін. Деякі слова зазнавали фонетичної адаптації – мовці пристосовували їх до особливостей фонетики української мови, зокрема до говіркової системи: печенье → п’ічéн’ійе, клубника → клубн’íка, сейчас → с’ічáс, утреник → ýтр’ін’ік, согласный → суглáсний і т.д. Деякі росіянізми або слова з інших мов через посередництво російської, засвоювалися усним шляхом (переважно в мовленні людей старшого віку), про що свідчать форми слів з оглушеними приголосними: вúпиў молокá крýшечку ‘кухлик’, здалá дохторáм вс’і анáл’іси; пор.гіперичне : така гáрна охв’íша на к’інó (Сильно Ківерц Влн). А в мовленні молодих людей у словах, спільних з російською мовою, переважає російський наголос: спинá, дóчка, кидáти, одúнац’ат’, середúна, прóстий, при тель та ін. Іноді в таких запозиченннях відбувається морфологічна субституція: любой человек → л’убúй чолов’íк, мороженое → морóжене / морóжено, самая первая → сáма пéрша та ін.

Варто відзначити, що в запозичених іменниках лише зрідка замінюються російські суфікси українськими:

-ик (звучить – ’ік ) → -ик: прáздник → прáзник, пор.: зóнтик → зóнтик;

-ин-а (звучить – ’ін-а) → -ин-а: говядина → гоўйáдина;

-иц-а → -иц’-а: певица → п’івúц’а;

-ник (звучить – н’ік) → -ник: начальник → начáл’ник, помощник → помóшник, школьник → шкóл’ник;

-ниц-а → -ниц’-а: больница → бóл’ница;

-ость → -ис′т′ / -’іс′т′/ -ус′т′: скóрость → скóрис′т′ / скорус′т′; плотность → плóтнус′т′;

-тель → -тел′ (фонетична адаптація): свидетель → св’ід’éтел′; глушитель → глушúтел′, проигрыватель → проíгрувател′;

-тель → -ач: проигрыватель → проíгрувач;

-ущ-ий → -уч-ий (у субстантинованих дієприкметниках): верующий → в’íруйучий /ўйíруйуча, заведующий → зав’éдуйучий;