Методи прогнозування стану маркетингового середовища та кон’юнктури ринків

стислість і лаконічність, а заразом достатність інформації для змістовного «першого знайомства» з товаром;

привабливий зовнішній вигляд;

ефективна ідентифікація товарної марки.

Під час розроблення комплексу супровідних послуг шука¬ють відповідей на такі гри запитання:

які послуги пропонувати покупцям товарів;

який рівень сервісу (обсяг і якість послуг) має бути;

в якій формі пропонувати ці послуги клієнтам і за яку ціну.

Фаза розробки продукції має на меті не тільки створення про¬тотипу, а й здійснення спеціальних досліджень споживчих влас¬тивостей, їх відповідності стандартам та сподіванням споживачів.

Часто, враховуючи важливість таких заходів, їх виділяють в окрему фазу – пробний маркетинг.Пробний маркетинг – це пред'явлення реальної продукції потенційним споживачам за умов реального продажу з метою ви¬значення того, що і як вони купують. Пробний маркетинг вивчає смаки, тестує використання продукції невеликими групами поте¬нційних споживачів, прогнозує її успіх чи невдачу на ринку. Час¬то нові продукти після цього модифікують, удосконалюють, щоб згодом знову запропонувати «на пробу».

Одним із найважливіших способів перевірки перспективності, нових товарів є використання так званих ринків випробувань, тобто продаж нових товарів в обмежених кількостях у конкрет¬них невеликих регіонах (місцях). Одночасно відбувається ви¬вчення поведінки покупців, вимірювання динаміки обсягів про¬дажу.

Результати пробного маркетингу і відповідні рішення щодо нового товару

Таблиця 2

Для тривалого ринкового успіху товару особливо важливою є кількість повторних закупівель. Саме вона є основою для при¬йняття маркетингових рішень.

Використання ринку випробувань потребує, проте, великих витрат. Дуже складними до того ж є підбір належного ринку, аналіз та узагальнення одержаних результатів.

Крім цього, під час пробного продажу плани фірми щодо впровадження на ринок нової продукції можуть стати відомі кон¬курентам, що посилює ризик. У зв'язку з цим необхідно додер¬жуватися таких принципів:

нововведення мають базуватись на довгостроковому цільовому і стратегічному плануванні;

величина і структура підприємства, а також наявні фінан¬сові ресурси мають сприяти впровадженню в житія заплановано¬го нововведення;

фірма повинна мати достатню кількість «ноу-хау» для ви¬користання різних технологій та різних цільових ринків;

щоб швидко виявити потреби і відповідно реагувати на них, необхідно здійснювати постійний обмін інформацією з потенцій¬ними замовниками й експертами;

нововведення підприємства мають помітно відрізнятись від пропозицій конкурентів.