Методи кількісного аналізу ризику

До недоліків даного методу варто віднести те, що з його до¬помогою можна установити діапазон припустимих змін вхід¬них величин ("запас міцності"), але якою буде ця зміна на¬справді - даний метод не дозволяє визначити.

Нормативний метод

Він базується на використанні системи фінансових коефі¬цієнтів, таких як:

•коефіцієнт ліквідності - розраховується як відношення засобів високої і середньої ліквідності (грошових коштів і дебі¬торської заборгованості) до короткострокової заборгованості. Нормативне значення - не менше ніж 0,5;

•коефіцієнт заборгованості - виражається відношенням суми позикових коштів і суми власного капіталу. Нормативне значення - не більше ніж 0,3-0,5.;

•коефіцієнт автономії - розраховується як відношення загальної суми власних коштів до активу фінансового балансу підприємства. Нормативне значення - не більше ніж 0,5.

•коефіцієнт маневреності - розраховується як відношен¬ня власного обігового капіталу (сума дебіторської заборгова¬ності і запасів товарноматеріальних цінностей за винятком кредиторської заборгованості і заборгованості за позиками) до власного капіталу підприємства. Нормативне значення – не менше ніж 0,5.

•коефіцієнт іммобілізації (реальної вартості основних фондів) - являє собою відношення реального статутного капіталу або вартості основних фондів (за винятком зносу) до підсумку балансу підприємства. Нормативне значення - не більше ніж 0,6;

•коефіцієнт покриття - визначається як відношення су¬ми обігових коштів підприємства до суми короткострокової заборгованості. Нормативне значення не менше ніж 2,0-2,5.

Таких коефіцієнтів використовується декілька десятків.

Фактичні значення коефіцієнтів, розраховані для конкрет¬ного підприємства, порівнюють з нормативними значеннями. За ступенем відхилення фактичних значень від нормативних судять про величину ризику.

До переваг нормативного методу варто віднести простоту й оперативність розрахунків, однак, як і розглянуті вище аналі¬тичний метод і метод оцінки фінансової стійкості, він не враховує впливу окремих факторів ризику. Тобто він може бу¬ти рекомендований в основному для "відсікання" явно не¬прийнятних рішень, а оцінку тих, що залишилися варто вести іншими методами.

Крім того, різні коефіцієнти можуть свідчити про різний рівень ризику. У цій ситуації для кожного з коефіцієнтів ви¬значають діапазон відхилень від нормативу (діапазон значень), що відповідає певному рівню ризику. Наприклад, відхилення в межах 25% від нормативу свідчать про мінімальний рівень ризику, 50% - підвищений, 75% - критичний, 100% - непри¬пустимий (див. п. 1). Далі визначають значимість (ваго¬мість) кожного з коефіцієнтів (сума вагомостей дорівнює 1,0). Інтегральну оцінку ризику знаходять як середньозважену.

Метод експертних оцінокМетол експертних оцінок с, мабуть, тим єдиним метолом, що, дозволяє оцінювати ступінь ризику різних видів виробни¬чо-збутової і фінансової діяльності підприємств в умовах де¬фіциту інформації. Оцінка ризику виконується на основі суб'єктивних думок експертів - фахівців у конкретній галузі діяльності.

Існують різні різновиди методу експертних оцінок, розгля¬немо один з них. Представлена методика дозволяє оцінити ступінь ризику ділового співробітництва підприємства зі свої¬ми економічними контрагентами і вибрати найбільш прийнят¬них з них.

Оцінка ризику виконується поетапно:

1)ранжирування - виділення оціночних критеріїв і їхнє ранжирування стосовно конкретної ситуації;