Гетьманська влада в Українській козацькій державі першої чверті ХVІІІ ст.
Цін¬ний фа¬к¬ти¬ч¬ний ма¬те¬рі¬ал з іс¬то¬рії Укра¬їн¬сь¬кої ко¬за¬ць¬кої дер¬жа¬ви зна¬хо¬ди¬ть¬ся в Ін¬сти¬ту¬ті ру¬ко¬пи¬сів при На¬у¬ко¬вій біб¬ліо¬те¬ці Укра¬ї¬ни ім. В. І. Ве¬р¬над¬сь¬ко¬го. Зо¬кре¬ма у фон¬дах 1 — Збір¬ка до¬ку¬мен¬тів О. Ла¬за¬рев¬сь¬ко¬го та 2 — Іс¬то¬ри¬ч¬ні ма¬те¬рі¬а¬ли. Збір¬ка В. Мо¬дза¬лев¬сь¬ко¬го — збе¬рі¬га¬ю¬ть¬ся уні¬вер¬са¬ли І. Ско¬ро¬пад¬сь¬ко¬го, ви¬да¬ні на ма¬є¬т¬ки, пра¬ва це¬хам і мі¬ща¬нам, із зо¬бо¬в’я¬зан¬ням по¬спо¬ли¬тих не¬од¬мін¬но ви¬ко¬ну¬ва¬ти “послушенство” і за¬бо¬ро¬ною їм пи¬са¬ти¬ся в ко¬за¬ки то¬що. До “Зібрання уні¬вер¬си¬те¬ту св. Во¬ло¬ди¬ми¬ра” (фонд 8) ввій¬ш¬ли ге¬ть¬ман¬сь¬кі уні¬вер¬са¬ли рі¬з¬но¬го ча¬су, ука¬зи Пе¬т¬ра І про зра¬ду І. Ма¬зе¬пи й ви¬бо¬ри¬но¬во¬го во¬ло¬да¬ря бу¬ла¬ви, ли¬с¬ту¬ван¬ня Ско¬ро¬пад¬сь¬ко¬го з ро¬сій¬сь¬ки¬ми уря¬до¬в¬ця¬ми Го¬лі¬ци¬ним, Го¬лов¬кі¬ним і ко¬шо¬ви¬ми ота¬ма¬на¬ми сто¬со¬в¬но вну¬т¬рі¬ш¬ньо¬го ста¬но¬ви¬ща лі¬во¬бе¬ре¬ж¬но¬го ре¬гі¬о¬ну, про по¬дії в Ту¬ре¬ч¬чи¬ні, Крим¬сь¬ко¬му хан¬с¬т¬ві і т.д.
По¬рі¬в¬ня¬но ме¬н¬ше справ за¬лу¬че¬но з фон¬ду 159 — Зі¬бран¬ня І. Лу¬ка¬ше¬ви¬ча та М. Мар¬ке¬ви¬ча від¬ді¬лу ру¬ко¬пи¬сів у Ро¬сій¬сь¬кій дер¬жа¬в¬ній біб¬ліо¬те¬ці (м. Мо¬с¬к¬ва). Пе¬ре¬ва¬ж¬но це ли¬с¬ти офі¬цій¬них осіб до І. Ско¬ро¬пад¬сь¬ко¬го, ві¬до¬мо¬с¬ті про зби¬ран¬ня по¬да¬т¬ків в Укра¬їн¬сь¬кій ко¬за¬ць¬кій дер¬жа¬ві, опи¬си ма¬є¬т¬ків са¬но¬в¬ни¬ків Ро¬сії на Лі¬во¬бе¬реж¬жі.
Всьо¬го ж у ди¬сер¬та¬ції ви¬ко¬ри¬с¬та¬но по¬над 200 ар¬хі¬в¬них справ 25 фон¬дів.
Се¬ред опу¬б¬лі¬ко¬ва¬них дже¬рел най¬ва¬ж¬ли¬ві¬ши¬ми для роз¬крит¬тя до¬слі¬джу¬ва¬ної про¬б¬ле¬ми ста¬ли за¬ко¬но¬дав¬чі ак¬ти, ви¬да¬ні вер¬хо¬в¬ни¬ми ор¬га¬на¬ми вла¬ди. Ос¬но¬в¬ні юри¬ди¬ч¬ні до¬ку¬мен¬ти цар¬сь¬ко¬го уря¬ду вмі¬ще¬но в “Полном со¬б¬ра¬нии за¬ко¬нов Рос¬сий¬с¬кой им¬пе¬рии”. Ди¬сер¬тан¬том опра¬цьо¬ва¬но їх пер¬ше ви¬дан¬ня, здій¬с¬не¬не в Сан¬кт-¬Пе¬те¬р¬бу¬р¬зі про¬тя¬гом 1830 р. Зо¬кре¬ма то¬ми 4-7 охо¬пи¬ли пе¬рі¬од з 1700 р. по 1727 р. За¬ко¬ни, роз¬мі¬ще¬ні в них у хро¬ноло¬гі¬ч¬но¬му по¬ряд¬ку, ча¬с¬т¬ко¬во сто¬су¬ю¬ть¬ся со¬ці¬аль¬но-¬еко¬но¬мі¬ч¬но¬го й куль¬ту¬р¬но¬го роз¬ви¬т¬ку Укра¬ї¬ни, її між¬на¬ро¬д¬но¬го ста¬но¬ви¬ща. В за¬ко¬нах чі¬т¬ко про¬сте¬жу¬є¬ть¬ся за¬галь¬на тен¬де¬н¬ція зву¬жен¬ня по¬в¬но¬ва¬жень ге¬ть¬ман¬сь¬ко¬го упра¬в¬лін¬ня й змі¬ц¬нен¬ня вла¬ди в Укра¬їн¬сь¬кій ко¬за¬ць¬кій дер¬жа¬ві чи¬но¬в¬ни¬ків з Ро¬сії, посту¬по¬ве вста¬но¬в¬лен¬ня з цар¬сь¬кої во¬лі мо¬но¬по¬лії в на¬ці¬о¬наль¬ній тор¬гі¬в¬лі й під¬по¬ряд¬ку¬ван¬ня ре¬гі¬о¬наль¬ної еко¬но¬мі¬ки ін¬тересам аб¬со¬лю¬ти¬сь¬кої мо¬нар¬хії.
Ге¬ть¬ман¬сь¬кі уні¬вер¬са¬ли, “листи” по¬л¬ко¬в¬ни¬ків, роз¬по¬ря¬джен¬ня Ге¬не¬раль¬ної вій¬сь¬ко¬вої ка¬н¬це¬ля¬рії й ін¬ші уря¬до¬ві ак¬ти сво¬го ча¬су бу¬ло опу¬б¬лі¬ко¬ва¬но на сто¬рін¬ках “Генерального слід¬с¬т¬ва про ма¬є¬т¬но¬с¬ті” 1729—1730 рр., у збі¬р¬ці до¬ку¬мен¬тів “Ділова до¬ку¬мен¬та¬ція Ге¬ть¬ма¬н¬щи¬ни XVIII ст.” (К., 1993), а та¬кож рі¬з¬них ви¬дан¬нях стар¬шин¬сь¬ких ро¬до¬вих ар¬хі¬вів[23]. Та¬ко¬го ро¬ду дже¬ре¬ла охо¬пи¬ли фа¬к¬ти¬ч¬но всі сто¬ро¬ни жит¬тя укра¬ї¬н¬ців.
При роз¬г¬ля¬ді те¬ми ди¬сер¬та¬ції прин¬ци¬по¬ве зна¬чен¬ня має епі¬сто¬ля¬р¬на спа¬д¬щи¬на ге¬ть¬ма¬на. Ча¬с¬т¬ко¬во во¬на ви¬д¬ру¬ко¬ва¬на М. Су¬ді¬є¬н¬ком у т. 1 і 2 “Материалов для оте¬че¬с¬т¬вен¬ной ис¬то¬рии” (К., 1853; 1855) і на сто¬рін¬ках пе¬рі¬о¬ди¬ки, зо¬кре¬ма “Киевской Ста¬ри¬ны”. Ли¬с¬ти офі¬цій¬но¬го й при¬ва¬т¬но¬го ха¬ра¬к¬те¬ру ба¬га¬то в чо¬му по¬яс¬ню¬ють дії ге¬ть¬ма¬на за рі¬з¬них об¬ста¬вин, да¬ють змо¬гу кра¬ще зро¬зу¬мі¬ти ті чи ін¬ші вчин¬ки та рі¬шен¬ня.По¬мі¬т¬но роз¬ши¬ри¬ти об¬рії на¬у¬ко¬во¬го по¬шу¬ку до¬зво¬ли¬ли то¬го¬ча¬с¬ні ме¬му¬а¬ри та іс¬то¬ри¬ч¬на лі¬те¬ра¬ту¬ра. Се¬ред їх ав¬то¬рів упер¬шу чер¬гу слід на¬зва¬ти ге¬не¬раль¬но¬го під¬ска¬р¬бія Я.Марковича, ге¬не¬раль¬но¬го ка¬н¬це¬ля¬ри¬с¬та в уря¬ді І. Ско¬ро¬пад¬сь¬ко¬го М. Ха¬нен¬ка, ко¬за¬ць¬ких стар¬шин-¬лі¬то¬пи¬с¬ців С. Ве¬ли¬ч¬ка, Г. Гра¬б’я¬н¬ку, Са¬мо¬ви¬д¬ця. В сво¬їх пра¬цях у біль¬шо¬с¬ті ви¬пад¬ків упра¬в¬лін¬ня Ге¬ть¬ма¬н¬щи¬ни ни¬ми ха¬ра¬к¬те¬ри¬зу¬є¬ть¬ся як де¬мо¬к¬ра¬ти¬ч¬не, за¬галь¬но¬на¬ро¬д¬не. Дії ца¬ра¬з¬му ж, які за¬чі¬па¬ли ста¬но¬ві й еко¬но¬мі¬ч¬ні ін¬тереси мі¬с¬це¬вої дер¬жа¬в¬ної елі¬ти в ос¬но¬в¬но¬му оці¬не¬ні не¬га¬ти¬в¬но. На¬віть за¬го¬с¬т¬рен¬ня со¬ці¬аль¬но¬го про¬те¬с¬ту во¬ни ча¬с¬то по¬в’я¬зу¬ва¬ли пе¬ре¬ва¬ж¬но з втру¬чан¬ня¬ми чи¬но¬в¬ни¬ків Ро¬сії у вну¬т¬рі¬ш¬ні спра¬ви Ма¬ло¬ро¬сії.
Уні¬каль¬ною, на наш по¬гляд, є збір¬ка Д. Бан¬тиш-¬Ка¬мен¬сь¬ко¬го “Источники ма¬ло¬рос¬сий¬с¬кой ис¬то¬рии” в 2-х ча¬с¬ти¬нах (М., 1858; 1859). Пе¬ре¬ва¬ж¬ну кіль¬кість, вмі¬ще¬них до неї дже¬рел, ста¬но¬в¬лять ті, які роз¬шу¬кав іс¬то¬рик і ар¬хе¬о¬г¬раф у ко¬ли¬ш¬ньо¬му Го¬ло¬в¬но¬му ар¬хі¬ві мі¬ні¬с¬тер¬с¬т¬ва іно¬зе¬м¬них справ Ро¬сій¬сь¬кої ім¬пе¬рії в Мо¬с¬к¬ві. Хро¬ноло¬гі¬ч¬но во¬ни охо¬п¬лю¬ють 1654—1722 рр., а те¬ма¬ти¬ч¬но — су¬с¬пі¬ль¬но-¬по¬лі¬ти¬ч¬ні й еко¬но¬мі¬ч¬ні ас¬пе¬к¬ти іс¬то¬рії Укра¬ї¬ни.
Окре¬мо слід ска¬за¬ти про ба¬га¬то¬то¬м¬ну пра¬цю В. Мо¬дза¬лев¬сь¬ко¬го “Малороссийский ро¬до¬с¬ло¬в¬ник”, яка за сво¬їм ха¬ра¬к¬те¬ром на¬бли¬жа¬є¬ть¬ся до пер¬шо¬дже¬ре¬ла, бо мі¬с¬тить до¬бір ма¬те¬рі¬а¬лів май¬же про всі лі¬во¬бе¬ре¬ж¬ні стар¬шин¬сь¬кі (дво¬рян¬сь¬кі) ро¬ди¬ни. В ос¬но¬ву ви¬дан¬ня по¬кла¬де¬ні при¬ва¬т¬ні ар¬хи¬в¬ні зі¬бран¬ня, кон¬т¬рі в сво¬їй біль¬шо¬с¬ті не збе¬ре¬г¬ли¬ся.