Гетьманська влада в Українській козацькій державі першої чверті ХVІІІ ст.

І все ж, зва¬жа¬ю¬чи на скла¬д¬ні об¬ста¬ви¬ни, за яких до¬ве¬ло¬ся ді¬я¬ти во¬ло¬да¬рю бу¬ла¬ви, на¬сам¬пе¬ред че¬рез ве¬ли¬ко¬дер¬жа¬в¬ну та ре¬п¬ре¬си¬в¬ну по¬лі¬ти¬ку Пе¬т¬ра І, ду¬ма¬є¬мо, пра¬ви¬ль¬ним бу¬де твер¬джен¬ня: І. Ско¬ро¬пад¬сь¬кий, по¬рі¬в¬ня¬но зі сво¬ї¬ми по¬пе¬ре¬дни¬ка¬ми, про¬во¬див чи не найа¬к¬ти¬в¬ні¬шу ді¬я¬ль¬ність що¬до за¬хи¬с¬ту на¬ці¬о¬наль¬ної тор¬гі¬в¬лі (при¬най¬м¬ні за кіль¬кі¬с¬тю рі¬з¬но¬го ро¬ду від¬по¬ві¬д¬них за¬хо¬дів, скарг, “прошеній” то¬що).

В пер¬шій чвер¬ті XVIII ст. Ге¬ть¬ма¬н¬щи¬на про¬дов¬жу¬ва¬ла за¬ли¬ша¬ти¬ся ре¬гі¬о¬ном, що зна¬ч¬ною мі¬рою за¬ле¬жав від ста¬ну справ у сіль¬сь¬ко¬му го¬с¬по¬дар¬с¬т¬ві. Ма¬ну¬фа¬к¬ту¬р¬не ви¬ро¬б¬ни¬ц¬т¬во тіль¬ки-¬но по¬чи¬на¬ло на¬би¬ра¬ти тем¬пи. З по¬гля¬ду аме¬ри¬кан¬сь¬ко¬го про¬фе¬со¬ра еко¬но¬мі¬ки М. Чи¬ров¬сь¬ко¬го, іс¬ну¬ва¬ли дві при¬чи¬ни пе¬ре¬ва¬жан¬ня са¬ме сіль¬сь¬ко¬го го¬с¬по¬дар¬с¬т¬ва в еко¬но¬мі¬ці краю — гео¬гра¬фі¬ч¬не се¬ре¬до¬ви¬ще й іно¬зе¬м¬на аг¬ре¬сія. По-¬пер¬ше, ви¬гі¬д¬но¬с¬ті аг¬ра¬р¬но¬го се¬к¬то¬ра спри¬я¬ли осо¬б¬ли¬ва ро¬дю¬чість зе¬м¬лі та спри¬я¬т¬ли¬вий клі¬мат. По-¬дру¬ге, ве¬ли¬че¬з¬ний про¬ми¬с¬ло¬вий “потенціал мі¬не¬ра¬лів, ене¬р¬гії й пра¬ці” в Укра¬ї¬ні не міг роз¬ви¬ва¬ти¬ся вна¬с¬лі¬док зо¬в¬ні¬ш¬ньо¬го втру¬чан¬ня та че¬рез во¬єн¬ні фа¬к¬то¬ри.

Ве¬ли¬кі не¬пе¬ре¬дба¬че¬ні ви¬тра¬ти з Вій¬сь¬ко¬во¬го ска¬р¬бу йшли на лі¬к¬ві¬да¬цію на¬слід¬ків сти¬хій¬них лих, не¬вро¬жа¬їв, по¬жеж, епіде¬мій то¬що. За¬хо¬ди, які сто¬су¬ва¬ли¬ся бо¬ро¬ть¬би з ни¬ми, так чи іна¬к¬ше вхо¬ди¬ли до ком¬пе¬те¬н¬ції ге¬ть¬ман¬сь¬ко¬го пра¬в¬лін¬ня. Во¬ло¬дар бу¬ла¬ви да¬вав що¬до цьо¬го без¬по¬се¬ре¬д¬ні вка¬зів¬ки від¬по¬ві¬даль¬ним осо¬бам, спо¬ві¬щав у Мо¬с¬к¬ву або Сан¬кт-¬Пе¬те¬р¬бург і отри¬му¬вав зві¬д¬ти рі¬з¬ні роз¬по¬ря¬джен¬ня. Так, 1710—1711 рр. І.Скоропадський був зму¬ше¬ний вжи¬ти всі¬ля¬ких за¬хо¬дів для то¬го, щоб ло¬ка¬лі¬зу¬ва¬ти те¬ри¬то¬рію по¬ши¬рен¬ня епі¬де¬мії “морової яз¬ви” в Ки¬є¬ві, Че¬р¬ні¬го¬ві, Пе¬ре¬яс¬ла¬ві, Со¬с¬ни¬ці та ба¬га¬тьох ін¬ших на¬се¬ле¬них пун¬к¬тах, а та¬кож за¬без¬пе¬чи¬ти поста¬чан¬ня хлі¬ба в ра¬йо¬ни, ко¬т¬рі пост¬ра¬ж¬да¬ли від не¬до¬ро¬ду. При цьо¬му слід за¬зна¬чи¬ти, що про¬б¬ле¬ми, по¬в’я¬за¬ні з та¬ки¬ми й по¬ді¬б¬ни¬ми ли¬ха¬ми, ви¬рі¬шу¬ва¬ли¬ся на “всеросійському” рі¬в¬ні. У сто¬ли¬цях ре¬те¬ль¬но сте¬жи¬ли за тим, щоб по¬ше¬с¬ті не пе¬ре¬ти¬на¬ли кор¬до¬ни Укра¬їн¬сь¬кої ко¬за¬ць¬кої дер¬жа¬ви (с. 224-227).

Ба¬га¬то сил та ене¬р¬гії, ко¬ш¬тів ви¬тра¬чав І. Ско¬ро¬пад¬сь¬кий на бла¬го¬ус¬т¬рій міст і мі¬с¬те¬чок, впо¬ряд¬ку¬ван¬ня шля¬хів і по¬шти то¬що. А до всьо¬го цьо¬го до¬да¬ва¬ли¬ся ще й кло¬по¬ти, по¬в’я¬за¬ні з від¬прав¬кою на ви¬мо¬гу ца¬ря та йо¬го са¬но¬в¬ни¬ків ви¬со¬ко¬ква¬лі¬фі¬ко¬ва¬них май¬с¬т¬рів і пра¬ців¬ни¬ків до Ро¬сії на бу¬ді¬в¬ни¬ц¬т¬во та ін¬ші ро¬бо¬ти. Про¬тя¬гом усьо¬го пра¬в¬лін¬ня ге¬ть¬ман опі¬ку¬ва¬в¬ся ре¬мі¬с¬ни¬ць¬ки¬ми це¬ха¬ми, бо¬ро¬нив їх у ра¬зі по¬тре¬би від сва¬во¬лі дер¬жа¬в¬ців. Та¬кож постій¬но ці¬ка¬ви¬в¬ся при¬бу¬т¬ка¬ми мі¬сь¬ких ор¬га¬нів упра¬в¬лін¬ня, осо¬б¬ли¬во Ки¬їв¬сь¬ко¬го ма¬гі¬с¬т¬ра¬ту, з при¬во¬ду над¬хо¬джень “до скри¬ні” яко¬го він ви¬дав на¬віть окре¬мий уні¬вер¬сал по¬л¬ко¬вій і со¬тен¬ній стра¬ши¬ні.Го¬с¬по¬дар¬сь¬ка ді¬я¬ль¬ність І. Ско¬ро¬пад¬сь¬ко¬го ма¬ла без¬по¬се¬ре¬д¬нє від¬но¬шен¬ня до іс¬то¬рії роз¬ви¬т¬ку по¬што¬вої спра¬ви в Укра¬ї¬ні. Він за¬йма¬в¬ся на¬ла¬го¬джен¬ням тра¬к¬тів, за¬без¬пе¬чу¬вав фун¬к¬ці¬о¬ну¬ван¬ня спе¬ці¬аль¬но збу¬до¬ва¬них для цьо¬го ста¬н¬цій, при¬зна¬чав по¬шт¬мей¬с¬т¬рів. У Ге¬ть¬ма¬н¬щи¬ні при Ге¬не¬раль¬ній вій¬сь¬ко¬вій та по¬л¬ко¬вих ка¬н¬це¬ля¬рі¬ях утри¬му¬ва¬ли окре¬мих роз¬ві¬з¬ни¬ків дер¬жа¬в¬ної ко¬ре¬с¬пон¬де¬н¬ції й по¬си¬лок, яких ви¬би¬ра¬ли з-по¬між ко¬за¬ків-¬пі¬д¬по¬мі¬ч¬ни¬ків. По¬што¬ві від¬діл¬ки іс¬ну¬ва¬ли на ба¬га¬тьох шля¬хах, що в рі¬з¬них на¬пря¬м¬ках роз¬бі¬га¬ли¬ся від ре¬зи¬де¬н¬ції в Глу¬хо¬ві: на По¬ль¬щу, в Крим, Сло¬бо¬жа¬н¬щи¬ну, Ро¬сію і т.д. За І. Ско¬ро¬пад¬сь¬ко¬го скла¬ли¬ся й но¬ві на¬пря¬м¬ки, по яких пі¬ш¬ла ко¬ре¬с¬пон¬де¬н¬ція. На¬при¬к¬лад, ві¬до¬мий та¬кий факт. На¬при¬кі¬н¬ці 1708 р. Пе¬т¬ро І пе¬ре¬бу¬вав у По¬л¬та¬ві. Про¬те не¬за¬ба¬ром мо¬нарх пла¬ну¬вав пе¬ре¬ве¬с¬ти всю свою ар¬мію до Сум, де хо¬тів роз¬мі¬с¬ти¬ти штаб. Отож но¬во¬об¬ра¬но¬му во¬ло¬да¬ре¬ві бу¬ла¬ви до¬ве¬ло¬ся за¬йня¬ти¬ся на¬ла¬ш¬ту¬ван¬ням по¬шти між ци¬ми мі¬с¬та¬ми на¬ле¬ж¬но¬го рі¬в¬ня. Тра¬п¬ля¬ло¬ся, ге¬ть¬ман зо¬бо¬в’я¬зу¬вав мі¬с¬це¬вих дер¬жа¬в¬ців і ду¬хо¬вен¬с¬т¬во спла¬чу¬ва¬ти пе¬в¬ну су¬му гро¬шей на утри¬ман¬ня по¬шти.

Ве¬ли¬ку ува¬гу при¬ді¬ляв І. Ско¬ро¬пад¬сь¬кий збе¬ре¬жен¬ню на¬ці¬о¬наль¬них зброй¬них сил, які бу¬ли не ли¬ше ва¬ж¬ли¬вою озна¬кою дер¬жа¬в¬но¬с¬ті, але й пе¬в¬ним га¬ран¬том не¬за¬ле¬ж¬но¬с¬ті Ге¬ть¬ма¬н¬щи¬ни. Че¬рез без¬пе¬рер¬в¬ні вій¬ни, що їх ве¬ла Ро¬сія, та не¬х¬ту¬ван¬ня Пе¬т¬ра І жит¬тям ко¬за¬ків поста¬ла пря¬ма за¬гро¬за іс¬ну¬ван¬ню укра¬їн¬сь¬ко¬го вій¬сь¬ка. Ко¬ли вра¬ху¬ва¬ти той факт, що ко¬ж¬но¬го ра¬зу у ві¬сь¬ко¬во¬му по¬хо¬ді чи на бу¬ді¬в¬ни¬ц¬т¬ві ка¬на¬лів ги¬ну¬ло в се¬ре¬д¬ньо¬му 30 від¬со¬т¬ків, а то й біль¬ше боє¬з¬да¬т¬них во¬я¬ків, від¬бу¬ва¬ло¬ся фа¬к¬ти¬ч¬не ро¬зо¬рен¬ня їх¬ніх уча¬с¬ни¬ків, ма¬со¬ві па¬де¬жі ко¬ней і во¬лів, то мо¬ж¬на твер¬ди¬ти не тіль¬ки про ці¬ле¬с¬п¬ря¬мо¬ва¬ний під¬рив ца¬ра¬том еко¬но¬мі¬ч¬но¬го по¬те¬н¬ці¬а¬лу кра¬ї¬ни, а й про здій¬с¬нен¬ня ним ге¬но¬ци¬ду що¬до мі¬с¬це¬во¬го на¬се¬лен¬ня. По¬ряд з ко¬за¬ка¬ми від хво¬роб і ка¬ліцтв ча¬с¬то вми¬ра¬ли й по¬спо¬ли¬ті, ко¬т¬рих за¬лу¬ча¬ли до та¬ких за¬хо¬дів як до¬по¬мі¬ж¬ну ро¬бо¬чу си¬лу, ви¬ко¬ри¬с¬то¬ву¬ва¬ли як по¬го¬ни¬чів і т.д. Під кі¬нець пра¬в¬лін¬ня ге¬ть¬ман роз¬ро¬бив ці¬лу про¬гра¬му, щоб укра¬їн¬сь¬ке вій¬сь¬ко уни¬к¬ло ос¬та¬то¬ч¬ної руй¬на¬ції й пе¬ре¬дав її на роз¬г¬ляд до Се¬на¬ту. Про¬те пі¬с¬ля йо¬го смер¬ті ста¬но¬ви¬ще в цьо¬му ас¬пе¬к¬ті не змі¬ни¬ло¬ся на кра¬ще (с. 231-234).