Гетьманська влада в Українській козацькій державі першої чверті ХVІІІ ст.
Од¬ним з ак¬ти¬в¬них співу¬ча¬с¬ни¬ків Ма¬зе¬пе¬них пла¬нів І. Ско¬ро¬пад¬сь¬ко¬го вва¬жав І. Кри¬п’я¬ке¬вич (1886—1967), хо¬ча до¬кла¬д¬но й не об¬грун¬ту¬вав та¬ке прин¬ци¬по¬ве твер¬джен¬ня[17].В. Дя¬ди¬чен¬ко (1909—1973) пе¬в¬ною мі¬рою опи¬сав вза¬є¬ми¬ни во¬ло¬да¬ря бу¬ла¬ви з уря¬дом Ро¬сій¬сь¬кої дер¬жа¬ви, пер¬со¬наль¬но Пе¬т¬ром І, з під¬ле¬г¬ли¬ми стар¬ши¬на¬ми, по¬ка¬зав про¬цес посту¬по¬во¬го об¬ме¬жен¬ня ав¬то¬но¬мії Укра¬ї¬ни. На йо¬го ду¬м¬ку, під впли¬вом ре¬фор¬му¬вань сю¬зе¬ре¬на ге¬ть¬ман ро¬бив спро¬би пе¬ре¬тво¬ри¬ти пів¬ден¬ну ча¬с¬ти¬ну Лі¬во¬бе¬реж¬жя в ра¬йон ви¬со¬ко¬які¬с¬но¬го тю¬тю¬н¬ни¬ц¬т¬ва, та¬кож ві¬ді¬грав зна¬ч¬ну роль у спра¬ві об¬ме¬жен¬ня се¬лян¬сь¬ких пе¬ре¬хо¬дів[18].
Та¬кі ві¬до¬мі вче¬ні, як В. Ан¬то¬но¬вич, В. Бец, М. Ко¬с¬то¬ма¬ров, а та¬кож су¬ча¬с¬на до¬слі¬д¬ни¬ця О.Апа¬но¬вич і де¬які ін¬ші вза¬га¬лі оми¬ну¬ли постать І. Ско¬ро¬пад¬сь¬ко¬го у сво¬їх сту¬ді¬ях, спе¬ці¬аль¬но при¬свя¬че¬них ге¬ть¬ма¬нам Укра¬ї¬ни і ко¬шо¬вим ота¬ма¬нам За¬по¬ро¬зь¬кої Сі¬чі. По¬ява в 1997 р. ори¬гі¬наль¬ної пра¬ці В. Смо¬лія й В. Сте¬пан¬ко¬ва “Українська дер¬жа¬в¬на ідея: про¬б¬ле¬ми фор¬му¬ван¬ня, ево¬лю¬ції, ре¬а¬лі¬за¬ції” кон¬с¬та¬ту¬ва¬ла про не¬за¬до¬ві¬ль¬ний стан роз¬роб¬ки ас¬пе¬к¬ту “гетьман І. Ско¬ро¬пад¬сь¬кий як по¬лі¬тич¬ний ді¬яч”.
Зна¬ч¬ний фа¬к¬ти¬ч¬ний ма¬те¬рі¬ал і ва¬ж¬ли¬ві спо¬сте¬ре¬жен¬ня про со¬ці¬аль¬но-¬еко¬но¬мі¬ч¬ну й по¬лі¬тич¬ну ді¬я¬ль¬ність І. Ско¬ро¬пад¬сь¬ко¬го мі¬с¬тя¬ть¬ся в грун¬то¬в¬них сту¬ді¬ях су¬ча¬с¬них на¬у¬ко¬в¬ців В. Па¬на¬шен¬ко, В. Го¬ро¬б¬ця, Л. Ме¬ль¬ни¬ка, В. Кри¬во¬шея та де¬яких ін¬ших[19]. У них, зо¬кре¬ма, роз¬г¬ля¬ну¬ті пи¬тан¬ня, по¬в’я¬за¬ні з на¬сту¬пом ца¬ри¬з¬му на ав¬то¬но¬мію Ге¬ть¬ма¬н¬щи¬ни, по¬лі¬тич¬ною вла¬дою, ста¬но¬ви¬щем вій¬сь¬ка, фі¬нан¬са¬ми, гро¬шо¬вим обі¬гом у ре¬гі¬о¬ні то¬що.
У про¬це¬сі на¬пи¬сан¬ня ди¬сер¬та¬ції без¬по¬се¬ре¬д¬ньо вра¬хо¬ва¬ні кон¬це¬п¬ту¬аль¬ні по¬ло¬жен¬ня мо¬но¬гра¬фі¬ч¬них до¬слі¬джень В. Бо¬ри¬сен¬ка, А. Ми¬ци¬ка, О. Пу¬т¬ра[20], а та¬кож окре¬мих іс¬то¬ри¬ч¬них роз¬ві¬док В. Ста¬ні¬с¬лав¬сь¬ко¬го, О. Стру¬ке¬ви¬ча, Т. Чу¬х¬лі¬ба[21] та де¬яких ін¬ших вче¬них, які хро¬ноло¬гі¬ч¬но й те¬ма¬ти¬ч¬но зми¬ка¬ю¬ть¬ся з об¬ра¬ною на¬ми про¬б¬ле¬мою.
Се¬ред іс¬то¬ри¬ків да¬ле¬ко¬го за¬ру¬бі¬ж¬жя, які в тій чи ін¬шій мі¬рі при¬ді¬ли¬ли ува¬гу (хо¬ча і в за¬галь¬них ри¬сах) ха¬ра¬к¬те¬ри¬с¬те¬ці ге¬ть¬ман¬сь¬кої вла¬ди в Укра¬їн¬сь¬кій ко¬за¬ць¬кій дер¬жа¬ві пер¬шої чвер¬ті XVIII ст. слід на¬зва¬ти, на¬сам¬пе¬ред, Кла¬рен¬са Мен¬нін¬га, Ко¬с¬тян¬ти¬на Ко¬но¬нен¬ка, Ні¬ко¬л¬са (Ми¬ко¬лу) Чи¬ров¬сь¬ко¬го, Зе¬но¬на Ко¬гу¬та, Джор¬джа Га¬є¬ць¬ко¬го[22]. Ос¬но¬в¬на ідея, при¬та¬ман¬на пра¬цям на¬зва¬них вче¬них, та¬ка, що ца¬ризм про¬во¬див по¬лі¬ти¬ку спря¬мо¬ва¬ну на по¬до¬лан¬ня мі¬с¬це¬во¬го се¬па¬ра¬ти¬з¬му і хо¬тів при цьо¬му взя¬ти яко¬мо¬га біль¬ше від еко¬но¬мі¬ки і люд¬сь¬ких ре¬сур¬сів Лі¬во¬бе¬реж¬жя.
От¬же, іс¬то¬рі¬о¬гра¬фі¬ч¬ний огляд пе¬ре¬ко¬н¬ли¬во до¬во¬дить, що об¬ра¬на ди¬сер¬тан¬том на¬у¬ко¬ва про¬б¬ле¬ма ви¬сві¬т¬лю¬ва¬ла¬ся по¬пе¬ре¬дні¬ми до¬слі¬д¬ни¬ка¬ми ли¬ше фра¬г¬мен¬та¬р¬но і не ста¬ла пре¬д¬ме¬том спе¬ці¬аль¬ної пра¬ці (с. 15-30).
У пер¬шо¬му роз¬ді¬лі та¬кож за¬зна¬че¬но, що се¬ред ви¬ко¬ри¬с¬та¬них не¬опу¬б¬лі¬ко¬ва¬них дже¬рел, пе¬ре¬ва¬ж¬ну біль¬шість яких ав¬тор ди¬сер¬та¬ції впер¬ше ввів у на¬у¬ко¬вий обіг, най¬чи¬се¬ль¬ні¬ши¬ми є ма¬те¬рі¬а¬ли Цен¬т¬раль¬но¬го дер¬жа¬в¬но¬го іс¬то¬ри¬ч¬но¬го ар¬хі¬ву Укра¬ї¬ни в м. Ки¬є¬ві. Без¬по¬се¬ре¬д¬ньо тут опра¬цьо¬ва¬ні та¬кі фон¬ди: 51 — Ге¬не¬раль¬на вій¬сь¬ко¬ва ка¬н¬це¬ля¬рія (1656—1765), 52 — Ге¬не¬раль¬на ска¬р¬бо¬ва ка¬н¬це¬ля¬рія (1723—1781), 53 — Пер¬ша ма¬ло¬ро¬сій¬сь¬ка ко¬ле¬гія (1722—1727), 54 — Дру¬га ма¬ло¬ро¬сій¬сь¬ка ко¬ле¬гія (1764—1786), 57 — Ге¬не¬раль¬ний (Ру¬мя¬н¬цев¬сь¬кий) опис Лі¬во¬бе¬ре¬ж¬ної Укра¬ї¬ни (1765—1769), 59 — Ки¬їв¬сь¬ка гу¬бе¬рн¬сь¬ка ка¬н¬це¬ля¬рія (1708—1782), 220 — Ко¬ле¬к¬ція до¬ку¬мен¬тів Ки¬їв¬сь¬кої ар¬хе¬о¬г¬ра¬фі¬ч¬ної ко¬мі¬сії, 1219 — Осо¬би¬с¬тий фонд стар¬шин¬сь¬ко-¬дво¬рян¬сь¬ко¬го ро¬ду Ско¬ро¬пад¬сь¬ких (1760—1917), а та¬кож Ко¬ле¬к¬ції мі¬к¬ро¬фі¬ль¬мів (7, 9, 15) — пе¬ре¬зня¬ті до¬ку¬мен¬ти і ма¬те¬рі¬а¬ли з іс¬то¬рії Укра¬ї¬ни, що збе¬рі¬га¬ю¬ть¬ся в Ро¬сій¬сь¬ко¬му дер¬жа¬в¬но¬му ар¬хі¬ві да¬в¬ніх ак¬тів (м. Мо¬с¬к¬ва), ру¬ко¬пи¬с¬них від¬ді¬лах Сан¬кт-¬Пе¬те¬р¬бу¬р¬зь¬ко¬го від¬ді¬лу Ака¬де¬мії на¬ук Ро¬сії та біб¬ліо¬тек Ре¬с¬пу¬б¬лі¬ки По¬ль¬ща. В спра¬вах на¬зва¬них фон¬дів є ори¬гі¬на¬ли, “листи” по¬л¬ко¬в¬ни¬ків, роз¬по¬ря¬джен¬ня й ви¬зна¬чен¬ня рі¬з¬них ка¬н¬це¬ля¬рій сто¬со¬в¬но вну¬т¬рі¬ш¬ньо¬го упра¬в¬лін¬ня Лі¬во¬бе¬режної Укра¬ї¬ни в пер¬шій чвер¬ті XVIII cт. Де¬ся¬т¬ки дже¬рел по¬да¬ють уні¬каль¬ні біо¬гра¬фі¬ч¬ні ві¬до¬мо¬с¬ті про ро¬ди¬ну Ско¬ро¬пад¬сь¬ких, їх сто¬сун¬ки з рі¬з¬ни¬ми осо¬ба¬ми, со¬ці¬аль¬ний ста¬тус і май¬но¬ве за¬без¬пе¬чен¬ня.Зна¬ч¬на кіль¬кість ма¬те¬рі¬а¬лів з про¬б¬ле¬ми до¬слі¬джен¬ня вивче¬на в Ро¬сій¬сь¬ко¬му дер¬жа¬в¬но¬му ар¬хі¬ві да¬в¬ніх ак¬тів, а са¬ме: фон¬ди 13 — Спра¬ви про Укра¬ї¬ну, 124 — По¬соль¬сь¬кий при¬каз. Ма¬ло¬ро¬сій¬сь¬кі спра¬ви, 248 — Се¬нат і йо¬го уста¬но¬ви. Ма¬ло¬ро¬сій¬сь¬ка екс¬пе¬ди¬ція Се¬на¬ту (опис 29). В них ди¬сер¬тан¬том про¬ана¬лі¬зо¬ва¬ні го¬ло¬в¬ним чи¬ном цар¬сь¬кі ука¬зи сто¬со¬в¬но Ге¬ть¬ма¬н¬щи¬ни, а та¬кож ли¬с¬ту¬ван¬ня І. Ско¬ро¬пад¬сь¬ко¬го з ви¬щи¬ми ро¬сій¬сь¬ки¬ми са¬но¬в¬ни¬ка¬ми Б. Ще¬ре¬ме¬тє¬вим, Ф. Про¬та¬сьє¬вим та ін¬ши¬ми офі¬цій¬ни¬ми осо¬ба¬ми з при¬во¬ду вну¬т¬рі¬ш¬ньо¬го уст¬рою ре¬гі¬о¬ну.