Гетьманська влада в Українській козацькій державі першої чверті ХVІІІ ст.

— всу¬пе¬реч ба¬га¬тьом не¬га¬ти¬в¬ним оцін¬кам, що ма¬ють мі¬с¬це на сто¬рін¬ках праць окре¬мих іс¬то¬ри¬ків що¬до ді¬я¬ль¬но¬с¬ті І. Ско¬ро¬пад¬сь¬ко¬го, від¬сто¬ю¬є¬ть¬ся прин¬ци¬по¬ва ха¬ра¬к¬те¬ри¬с¬ти¬ка йо¬го як не¬пе¬ре¬сі¬ч¬ної осо¬би в іс¬то¬рії укра¬їн¬сь¬ко¬го на¬ро¬ду;

— о᬴рун¬то¬ву¬є¬ть¬ся ду¬м¬ка про те, що фор¬му¬ван¬ня су¬с¬пі¬ль¬но-¬по¬лі¬ти¬ч¬них по¬гля¬дів І.Скоропадського прой¬ш¬ло кіль¬ка ета¬пів і ста¬ло¬ся під пря¬мим впли¬вом кер¬ма¬ни¬чів Лі¬во¬бе¬ре¬ж¬ної Ге¬ть¬ма¬н¬щи¬ни І. Са¬мой¬ло¬ви¬ча та І. Ма¬зе¬пи. Ра¬зом з тим у сво¬їй пра¬к¬ти¬ч¬ній ді¬я¬ль¬но¬с¬ті в ра¬н¬зі во¬ло¬да¬ря бу¬ла¬ви він, від¬сто¬ю¬ю¬чи “давні” пра¬ва і во¬ль¬но¬с¬ті укра¬ї¬н¬ців, по¬си¬ла¬в¬ся на нор¬ма¬ти¬в¬ні ак¬ти, при¬йня¬ті Б. Хме¬ль¬ни¬ць¬ким;

— ме¬то¬ди ге¬ть¬ма¬на в спра¬ві збе¬ре¬жен¬ня дер¬жа¬в¬но¬с¬ті ма¬ли го¬ло¬в¬но па¬си¬в¬ні фор¬мі: пи¬сь¬мо¬ві чи ус¬ні про¬те¬с¬ти та про¬хан¬ня. Він осо¬би¬с¬то, на від¬мі¬ну від Б. Хме¬ль¬ни¬ць¬ко¬го, І.Виговського, П.До¬ро¬шен¬ка, І. Ма¬зе¬пи та де¬яких ін¬ших укра¬їн¬сь¬ких по¬лі¬ти¬ків дру¬гої по¬ло¬ви¬ни XVII—XVIII ст., не ба¬чив мо¬ж¬ли¬во¬с¬ті іс¬ну¬ван¬ня Ге¬ть¬ма¬н¬щи¬ни по¬за скла¬ду Ро¬сій¬сь¬кої дер¬жа¬ви;

— І. Ско¬ро¬пад¬сь¬кий ви¬сту¬пав як прин¬ци¬по¬вий про¬ти¬в¬ник будь-¬яких те¬ри¬то¬рі¬аль¬них від¬чу¬жень від Лі¬во¬бе¬ре¬ж¬ної Укра¬ї¬ни ра¬зом з Ки¬є¬вом і Ки¬ї¬в¬щи¬ною, пра¬г¬нув їх об’єд¬нан¬ня з усім Пра¬во¬бе¬реж¬жям і вста¬но¬в¬лен¬ня чі¬т¬ких дер¬жа¬в¬них кор¬до¬нів;

— не¬зва¬жа¬ю¬чи на ан¬ти¬ук¬ра¬їн¬сь¬ку по¬лі¬ти¬ку цар¬сь¬ко¬го уря¬ду, ге¬ть¬ман про¬во¬див (хо¬ча і до¬сить об¬ме¬же¬ну із зро¬зу¬мі¬лих при¬чин) постій¬ну зо¬в¬ні¬ш¬ню по¬лі¬ти¬ку, в якій, без¬пе¬ре¬ч¬но, до пе¬в¬ної мі¬ри про¬сте¬жу¬ва¬ли¬ся тен¬де¬н¬ції, за¬по¬ча¬т¬ко¬ва¬ні Б. Хме¬ль¬ни¬ць¬ким;

— він ви¬зна¬чи¬в¬ся як вмі¬лий воє¬на¬чаль¬ник, до¬б¬ре обі¬з¬на¬ний з су¬ча¬с¬ни¬ми йо¬му ме¬то¬да¬ми і та¬к¬ти¬кою ве¬ден¬ня бою. Фа¬к¬ти¬ч¬но всі зо¬в¬ні¬ш¬ні фа¬к¬то¬ри за умов війн чи по¬хо¬дів, що ма¬ли без¬по¬се¬ре¬д¬нє чи опо¬се¬ред¬ко¬ва¬не від¬но¬шен¬ня до Ге¬ть¬ма¬н¬щи¬ни, І. Ско¬ро¬пад¬сь¬кий пра¬г¬нув по¬ве¬р¬ну¬ти на ко¬ристь своєї кра¬ї¬ни;

— в по¬лі¬ти¬ці во¬ло¬да¬ря бу¬ла¬ви яс¬к¬ра¬во про¬яви¬ли¬ся на¬ма¬ган¬ня при¬ми¬ри¬ти рі¬з¬ні, ча¬сом опо¬зи¬цій¬ні, гру¬пи дер¬жа¬в¬ни¬ць¬кої елі¬ти, За¬по¬рож¬жя з Глу¬хо¬вим і Мо¬с¬к¬вою, що за тих об’єк¬ти¬в¬них і суб’є¬к¬ти¬в¬них об¬ста¬вин здій¬с¬ни¬ти бу¬ло не¬мо¬ж¬ли¬во;— не¬зва¬жа¬ю¬чи на посту¬по¬ве об¬ме¬жен¬ня по¬лі¬тич¬ної вла¬ди з бо¬ку ца¬ра¬ту, вну¬т¬рі¬ш¬ня ді¬я¬ль¬ність І. Ско¬ро¬пад¬сь¬ко¬го охо¬п¬лю¬ва¬ла всі сфе¬ри на¬род¬но¬го го¬с¬по¬дар¬с¬т¬ва Укра¬їн¬сь¬кої ко¬за¬ць¬кої дер¬жа¬ви. Отри¬му¬ю¬чи ве¬ли¬кі при¬бу¬т¬кі до Вій¬сь¬ко¬во¬го ска¬р¬бу, він зна¬ч¬ні ко¬ш¬ти вкла¬дав на роз¬бу¬до¬ву кра¬ї¬ни (бла¬го¬ус¬т¬рій міст, бу¬ді¬в¬ни¬ц¬т¬во шля¬хів і мо¬на¬с¬ти¬рів, роз¬ви¬ток по¬шти то¬що). І. Ско¬ро¬пад¬сь¬кий, як ні¬хто з лі¬во¬бе¬ре¬ж¬них ге¬ть¬ма¬нів, пра¬г¬нув від¬сто¬я¬ти мі¬с¬це¬ві зброй¬ні си¬ли та фі¬нан¬со¬ву си¬с¬те¬му, спри¬яв роз¬ви¬т¬ко¬ві мі¬с¬це¬вої тор¬гі¬в¬лі;

— в іс¬то¬рії Ге¬ть¬ма¬н¬щи¬ни І. Ско¬ро¬пад¬сь¬кий пер¬ший вжив за¬хо¬дів, спря¬мо¬ва¬ні на під¬го¬тов¬ку збір¬ки за¬ко¬но¬дав¬чих ак¬тів для ши¬ро¬кої су¬до¬вої пра¬к¬ти¬ки, зо¬бо¬в’я¬зав від¬по¬ві¬д¬них чи¬но¬в¬ни¬ків ор¬га¬ні¬зу¬ва¬ти пе¬ре¬клад прав з поль¬сь¬кої на укра¬їн¬сь¬ку мо¬ву;

— в пер¬шій чвер¬ті XVIII ст. по¬даль¬ший роз¬ви¬ток то¬ва¬р¬но-¬гро¬шо¬вих від¬но¬син і по¬си¬лен¬ня со¬ці¬аль¬но¬го ви¬зи¬с¬ку, на які по¬мі¬т¬но впли¬ва¬ла крі¬по¬с¬ни¬ць¬ка по¬лі¬ти¬ка ро¬сій¬сь¬кої мо¬нар¬хії, зна¬ч¬но при¬ско¬ри¬ли зро¬с¬тан¬ня ве¬ли¬кої зе¬ме¬ль¬ної вла¬с¬но¬с¬ті — ос¬но¬ви то¬ді¬ш¬ніх ви¬ро¬б¬ни¬чих вза¬є¬мин. 1708—1722 рр. ста¬ли осо¬б¬ли¬вим і пе¬ре¬ло¬м¬ним ета¬пом у її пе¬ре¬роз¬по¬ді¬лі;

— ви¬сту¬па¬ю¬чи за збе¬ре¬жен¬ня ко¬за¬ць¬ко¬го уст¬рою, ге¬ть¬ман ра¬зом з тим став пер¬шим з кер¬ма¬ни¬чів Лі¬во¬бе¬реж¬жя, хто офі¬цій¬но по¬чав пе¬ре¬тво¬рю¬ва¬ти пре¬д¬ста¬в¬ни¬ків по¬рі¬в¬ня¬но ві¬ль¬но¬го вій¬сь¬ко¬во¬го ста¬ну на за¬ле¬ж¬них по¬спо¬ли¬тих;

— на ге¬ть¬ма¬ну¬ван¬ня І. Ско¬ро¬пад¬сь¬ко¬го при¬пав “пік” у зба¬га¬чен¬ні й мо¬гу¬т¬но¬с¬ті укра¬їн¬сь¬ких пра¬во¬сла¬в¬них мо¬на¬с¬ти¬рів, за яким роз¬по¬ча¬ли¬ся посту¬по¬ва се¬ку¬ля¬ри¬за¬ція це¬р¬ко¬в¬ної зе¬ме¬ль¬ної вла¬с¬но¬с¬ті й по¬сла¬б¬лен¬ня вла¬ди ду¬хо¬вен¬с¬т¬ва;