Іноземні інвестиції – як елемент економічного розвитку держави

В економічній та юридичній літературі немає єдиної думки щодо визначення даного типу підприємств. Поширеними є такі терміни, як "Спільні підприємства", "Змішані підприємства", "Спільні компанії”, "Підприємства за участю іноземного капіталу".

Німецькі автори використовують запозичений термін "Joint venture" і вітчизняний "Gemeinschaftsunternehmen", що близько до нашого — спільні підприємства. В англо-американському пряні використовують поняття "Partnership" (партнерство), що визначає зв'язки сторін, як партнерські. В ряді південноазіатських країн спільні підприємства отримали назву командитних товариств.

В доповіді Європейської економічної комісії з питань спільного підприємництва СП зазначалось як "підприємство, корпорація, товариство, створене двома або більше компаніями, індивідами, або організаторами, принаймні, одна з яких мотивована отриманням прибутку, прагне до розширення своєї діяльності за рахунок нового бізнесу на довготривалій основі. Власність розподіляється між партнерами на принципах більш-менш рівного володіння без абсолютної переваги когось одного з них", [7. с.103]

У вітчизняній економічній літературі дасться таке визначення: "Спільні підприємства — підприємства, об'єднання, інші організаційні, господарські одиниці створені на основі вкладення капіталу двох, або кількох суб'єктів світового господарства". [8. с.305]

Ще одне визначення спільного підприємства: "Спільні підприємства — це підприємства, які передбачають об'єднання матеріальних, науково-технічних трудових ресурсів І фінансових коштів партнерів з метою досягнення максимального прибутку". [9. C.95J

Спільне підприємство за участю іноземного партнера — це таке підприємство, об'єднання, або інша організаційна одиниця, в якій беруть участь крім національних організацій, фірм, чи фірм інших держав з метою спільного виробництва, збуту продукції, проведення науково-дослідних робіт, будівництва, технічних консультацій, сервісу, надання транспортних, фінансових, страхових -послуг, реклами тощо.

СП являє собою діяльність, яка ґрунтується на співробітництві з іноземними підприємствами, організаціями, або підприємцями на спільному розподілі прибутку й ризиків від її здійснення. Передумови такого підприємництва складаються у процесі інтернаціоналізації господарського життя внаслідок розвитку експортно-імпортної діяльності.

Розрізняють такі види підприємництва:

1.Ліцензування, коли фірма (ліцензіар) вступає у відносини з фірмою, або державою (ліцензіат) на зарубіжному ринку, пропонуючи права на використання виробничого процесу, товарного знаку, патенту, "ноу-хау" в обмін на ліцензійну плату. Така форма СП є найбільш близькою до вивозу капіталу у формі портфельних інвестицій, тому, що ліцензійна винагорода поступає до ліцензіара у вигляді періодичних відрахувань від доходу ліцензіата. Відбувається, практично, те саме, що і при звичайній купівлі пакету акцій зарубіжного підприємства.

2.Підрядне виробництво, коли фірма укладає контракт з виробником на зарубіжному ринку, що виготовляє товари, реалізацією яких має займатися вказана фірма. Такий вид СП передбачає більш тісний зв'язок між учасниками. Вступають у силу такі фактори, як дотримання термінів поставок, необхідна якість товарів тощо.

3.Управління за контрактом, коли фірма передає зарубіжному партнеру "ноу-хау" у сфері управління, а той забезпечує необхідний капітал і його використання з максимальною орієнтацією на ефективну реалізацію одержаних управлінських послуг.

4.Спільне підприємство, коли зарубіжний та місцевий партнери поєднують свої зусилля в інвестуванні, управлінні, розподілі доходів та ризиків.Всім видам спільного підприємництва притаманні елементи виробничої кооперації. Однак, особливо в цьому плані відрізняються міжнародні спільні підприємства (МСП), що зумовлено їх суттєвими особливостями:

-виробництво товарів на базі власності, яка об'єднується;

-спільне управління виробництвом;