Іноземні інвестиції – як елемент економічного розвитку держави

Інвестиційна діяльність — це послідовна, цілеспрямована діяльність, що полягає в капіталізації об'єктів власності, у формуванні та використанні інвестиційних ресурсів, регулюванні процесів інвестування і міжнародного руху інвестицій та інвестиційних товарів, створенні відповідного інвестиційного клімату і має на меті отримання прибутку або певного соціального ефекту. Вона є найбільш потужною формою реалізації економічних інтересів [20, с. 56].

Національний інвестиційний потенціал визначається наявністю коштів для внутрішніх валових інвестицій, які згодом матеріалізуються у новостворюваних факторах суспільного виробництва та суспільній інфраструктурі. Достатня кількість таких коштів зумовлює високі темпи економічного зростання, забезпечує розширене відтворення, збільшення доходів і споживчого попиту, темпи приросту котрих, як правило, перевищують темпи приросту чистих інвестицій. За браком інвестицій уповільнюється економічне зростання, що призводить до криз, зменшення обсягів виробництва товарів і послуг, скорочення зайнятості, інфляції попиту тощо.

Джерелом внутрішніх інвестицій є фонд нагромадження, або та заощаджувана частина національного доходу, що спрямовується на розвиток факторів виробництва, а також фонд заміщення, який компенсує знос засобів виробництва у вигляді амортизаційних відрахувань. Іншим джерелом інвестицій є залучені капітали іноземних інвесторів. Усі інвестиційні складові в сумі становлять сукупні (валові) інвестиції і формують структуру засобів, що впливають на інвестиційну діяльність суспільства і визначають темпи економічного зростання. Чисті інвестиції — це сукупні інвестиції за мінусом амортизаційних відрахувань [15, с. 32].

Інвестиції класифікуються за такими ознаками [15, с. 53]:

-видами, тобто змістом інвестиційних ресурсів;

-суб'єктами інвестиційної діяльності;

-об'єктами застосування;

-характером участі в інвестиційному процесі;

-формою власності на інвестиційні ресурси;

-ступенем ризику;

-регіональною належністю;

-термінами застосовування тощо.

Як інвестиції можуть розглядатися:

-грошові кошти, цільові банківські вклади, паї, акції та інші цінні папери;

-рухоме і нерухоме майно;

-майнові права, що випливають із авторських прав та інших видів охорони інтелектуальних цінностей;

-сукупність технічних, технологічних, комерційних та ін. знань («ноу-хау»), документально зафіксованих, але не запатентованих;

-права користування землею, водою, ресурсами, будівлями, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права;

-інші цінності.

Суб'єкти інвестиційної діяльності визначаються формою власності на інвестиційні ресурси. Власність поділяють на приватну: кошти громадян, підприємств недержавної форми власності неурядових організацій; державну: кошти з державного бюджету, бюджетні кошти місцевих органів влади, державних підприємств та установ; іноземну: позичкові та кредитні ресурси, залучені з-за кордону [31, с. 15].