Іноземні інвестиції – як елемент економічного розвитку держави

Ця класифікація не є вичерпною, але дає змогу належним чином упорядкувати аналіз еволюції інвестиційної теорії.

У суспільстві, побудованому на ринкових засадах, Інвестиційна діяльність с вільною і регулюється загальним економічним процесом. Проте Існує кілька обставин, коли держава бере на себе функції управління інвестиційними процесами [42, с. 10]:

-коли перед суспільством поставлено певну суспільне) значущу мету, держава свідомо спрямовує політику економічних трансформацій, наприклад, під час структурної перебудови економіки;

-коли сама держава є стратегічним інвестором;

-коли держава є власником великих підприємств, що визначають структуру суспільного виробництва;

-коли вільний розвиток інвестиційних процесів загрожує національній економічній безпеці і постає потреба в протекціонізмі.

Методи державного регулювання інвестиційних процесів:

-пряме втручання — адміністративно-правове регулювання; індикативне та пряме планування; страхування ризиків; надання державних гарантій; субсидування, інвестування і кредитування виробництв, визнаних за особливо важливі; державні запозичення тощо;

-непряме втручання — створення відповідного інвестиційного середовища: політичного, правового, освітнього, макроекономічного: формування відповідної ідеології.

Макроекономічне середовище передбачає, у свою чергу, крім створення певних економічних умов господарювання для суб'єктів інвестиційної діяльності, методи макроекономічного впливу на інтенсивність інвестування :

-використання методів грошово-кредитного впливу;

-бюджетне регулювання;

-пільгове чи обмежувальне оподаткування.Міжнародну інвестиційну діяльність зумовлено розвитком господарських зв'язків між країнами світу, і залежить вона як від об'єктивних економічних законів, так і від політико-економічної мети діяльності національних держав у світовому політичному й господарському просторі. Ці чинники суттєво позначаються на Інтенсивності та напрямах міжнародної міграції капіталів.

Міжнародна інвестиційна діяльність держав здійснюється у двох напрямах: вивезення капіталів І залучення іноземних інвестицій у країну.

Вивезення капіталів зумовлюється дією низки чинників [38, с. 41]:

-надлишком капіталів у країні (низькі норми прибутку чи брак відповідної економічної структури для застосування капіталів);

-потребою в нових ринках збуту, сировини;

-формуванням певного рівня конкурентоспроможності економіки;

-міжнародним поділом праці;

-транснаціоналізацією світової економіки;