Іноземні інвестиції – як елемент економічного розвитку держави

Для формулювання та досягнення цілей підприємству потрібно буде:

-Провести повномасштабне дослідження ринку. Воно проводиться за допомогою внутрішніх джерел інформації (звіти фірми про прибутки, баланс, показники збуту, відомості товарно-матеріальних цінностей, звіти про попередні дослідження, статистичні збірники, періодичні видання, комерційна Інформація), а також спостереження І опитування;

-Проінформувати споживачів про наявність на українському ринку ДСП високої якості за допомогою реклами та пропаганди;

-Збільшити частку ринку і прибутковість від продажу за допомогою стимулювання збуту:

-заохочення споживачів (розповсюдження зразків, премії, конкурси, залікові талони);

-стимулювання сфери торгівлі (заліки за покупку, падання товарів безкоштовно, заліки торговцям, за включення товару в номенклатуру, проведення спільної реклами, проведення торгових конкурсів торговців);

-заохочення власного торгового персоналу фірми (премії, конкурси). Стратегія маркетингу розповсюдження продукту повинна складатися з "наступних розділів: цільові ринки та комплекс маркетингу.

Щоб досягти запланованого прибутку підприємству потрібно працювати на таких ринках: ринок промислових підприємств, ринок проміжних продавців, ринок державних установ. Для роботи на цих ринках фірмі потрібно провести ряд наступних заходів:

-вчасно інформувати споживачів про наявність нових видів продукції, а також переконати їх, що не найкращий із пропонованих товарів за допомогою реклами та пропаганди (радіо, телебачення, престижні періодичні видання), участі у різних виставках. Обов'язково наголосити на конкурентних перевагах продукту СП;

-створити відділ на СП, який би працював тільки з ринками та призначити відповідальну особу на цю роботу;

-розробити систему знижок для роботи лише на ринках промислових підприємств і державних установ.

Для ефективного просування нового товару на внутрішні і зовнішні ринки з метою підвищення його конкурентоспроможності пропонується:

-підвищити рівень контролю за якістю продукції. Для цього відповідальність за якість товарів слід перенести, безпосередньо, на керівників відповідних ділянок виробничого процесу та підзвітних їм осіб. Щоб цей процес був дієвішим, потрібно чітко відпрацювати канали передачі інформації, і це також дасть змогу швидше реагувати на труднощі та ліквідовувати "слабкі місця" товарів через залучення експертів технічного відділу;

-особливу увагу слід звернути на розробку нових видів продукції. Перешкодою цьому є брак фінансування науково-дослідної та інженерно-конструкторської роботи;

-забезпечити участь СП у міжнародних тендерних торгах, ярмарках;

-розробити ефективну рекламну кампанію із залученням спеціалістів відповідних фірм та їхніх рекламних технологій.

Питання про зниження собівартості, а тим самим і про зниження витрат слід ставити першочергову перед керівниками всіх виробничих підрозділів. Ллє це не означає, що багато статей витрат потрібно закрити. Йдеться лише про економне та більш ефективне використання наявних у підприємства матеріальних, людських та фінансових ресурсів. Доцільно також було б переглянути спосіб нарахування собівартості та відпускної ціни. Розглянувши кожну з цих статей можна запропонувати наступне:

-щодо матеріалів, то переглянути ціни постачальників і можливу заміну на тих, хто пропонує нижчі ціни (проте, не на шкоду якості придбаних матеріалів);-самостійне виробництво деяких купованих виробів на виробничих площах СП "Інтерплит".