Іноземні інвестиції – як елемент економічного розвитку держави

Наслідок інвестиційний клімат Бангладеш характеризується як такий, що постійно поліпшується. За період із 1991 до 1995 року рівень іноземного інвестування у цю невеличку країну зріс утричі.

Серед країн Організації економічного співробітництва і розвитку (ОЕСР) заслуговує на увагу інвестиційне законодавство Туреччини. Уряд пішов шляхом запровадження значних пільг тим нерезидентам, які вкладають кошти у певні пріоритетні сектори економіки та відсталі регіони. Так, мито таким суб'єктам господарювання та інвестування може бути знижене на 20%, ставка оподаткування прибутку - на 20 - 70%, земельні ділянки надаються безплатно, на суму половини загальної вартості інвестицій можуть виділятися податкові позики, запроваджено практику надання знижок зі сплати податку на додану вартість і тарифів на електроенергію.

Світова практика заохочення закордонних вкладень свідчить, що в окремих випадках податкові важелі можуть стати не тільки важливим, а й вирішальним спонукальним мотивом для інвесторів. Ідеться про податкові гавані та офшорні зони. Податкова гавань - це ті країни і території, де встановлені суттєві пільги, перш за все податкові, що поширюються і на національні, і на іноземні компанії (міста Лондон, Нью-Йорк, штат Каліфорнія у США). Офшорний центр (зона) - це територія з пільговим режимом оподаткування, який поширюється лише на іноземні компанії та іноземні інвестиції. У світі нараховується близько ста податкових гаваней та офшорних центрів.Як правило, компанії, що працюють у податкових гаванях та офшорних зонах, сплачують незначну кількість чітко визначених податків - реєстраційний збір (від кількох десятків до кількох тисяч доларів), річний збір (або невеличкий податок на прибуток), збір за перереєстрацію. Витрачаються також незначні кошти на оформлення документації, відкриття банківських рахунків та здійснення банківських операцій, оренду приміщення та адресу, послуги інфраструктури (транспорт, зв'язок, пошта тощо). За деякими розрахунками, витрати на створення офшорної компанії становлять у середньому 5 тисяч доларів, а утримання - ще 2-3 тисячі доларів щорічно.

У податкових гаванях та офшорних зонах, крім податкових, встановлюються й інші пільги - митні, валютні тощо. Максимально спрощена процедура звітування. Все це робить офшорні компанії зручним засобом мінімізації податків та, як наслідок, підвищення рентабельності бізнесу. У світі налічується близько 1,5 мли. компаній, зареєстрованих у податкових гаванях та офшорних центрах.

Податкові гавані та офшорні зони популярні серед Інвесторів із різних країн світу. Проте найактивніше вкладають кошти на таких територіях суб'єкти, які мають господарські інтереси одночасно у кількох країнах або регіонах світу - передусім це ТНК. Окремі корпорації відкривають у офшорах власні холдинги, інвестиційні фонди, банки, страхові компанії.

У Росії, в Інгушетії, створено зону, яка має деякі ознаки офшору (30 січня 1996 року був ухвалений Закон "Про центр міжнародного бізнесу "Інгушетія").

Зрозуміло, що надання пільг у кожній країні й на кожній території має свої особливості. Але за будь-яких умов така практика повинна бути прозорою, чітко визначеною і науково обґрунтованою,

Слід пам'ятати, що у розвинутих країнах зазвичай до системи податкових пільг для інвесторів додаються й інші пільги - прискорена амортизація, надання прямих субсидій при будівництві виробничих установ, пільгове довгострокове інвестиційне кредитування тощо.

Певний досвід надання податкових пільг іноземним інвесторам був напрацьований ще за часів СРСР. Так, Указ віл 13 січня 1987 року визначив, що Рада Міністрів СРСР може встановлювати для окремих груп спільних підприємств пільга з оподаткування. Міністерство фінансів СРСР мало право знизити ставку податку або зовсім звільнити від сплати податків окремі спільні підприємства.

Податкові пільги застосовувалися для залучення іноземних Інвестицій у ті галузі, де вони були необхідні. Згідно з постановою Ради Міністрів віл 2 грудня 1988 року передбачалося, що податкові пільги будуть надаватися, як правило, тим спільним підприємствам, які виробляють товари народною споживання, медичну техніку та медикаменти, наукомістку продукцію. Надавалися також податкові пільги тим підприємствам з іноземними інвестиціями, які створювалися в окремих визначених районах. Спільні підприємства, зареєстровані на Далекому Сході, звільнялися віл сплати податку на прибуток протягом перших трьох років (а не двох, як інші) з моменту отримання оголошеного прибутку. Крім того, після закінчення податкових канікул у цьому районі податок на прибуток зменшувався на 10%.

Країни СНД також використовують податкові важелі у практиці залучення іноземних інвестицій. У Росії існували податкові канікули в частині сплат податку на прибуток підприємств з іноземними інвестиціями, зареєстрованих до 1 січня 1992 року.