Іноземні інвестиції – як елемент економічного розвитку держави

-пошуком стабільних умов застосування капіталів;

-політичними мотивами і т, п.

Необхідність залучення іноземних інвестицій виникає:

-за обмеженості внутрішніх інвестиційних ресурсів;

-низької інвестиційної активності власних інвесторів;

-необхідності залучення разом з інвестиціями нової техніки та технології;

-бажання створити конкурентоспроможну економік}', освоїти: світові ринки;

-потреби в модернізації соціальної структури суспільства;

-з політичних мотивів тощо.

Залучення іноземних інвестицій пов'язане із зовнішньою та внутрішньою політикою держави і здебільшого відбувається за її участі. Інвестиційна політика держави щодо залучення іноземних інвестиційних ресурсів визначається стратегією держави, котра спирається на принципи національних переваг і національних пріоритетів і формує так звану інвестиційну привабливість країни.

Інвестиційна привабливість країни — це сукупність політичних, соціальних, інституціональних, екологічних, макро- і мікроекономічних умов функціонування національної економіки, що забезпечують стабільність інвестиційної діяльності вітчизняних і зарубіжних інвесторів [51, с. 19].

Інвестиційний клімат не є новим явищем для української економічної науки. Теоретичне обґрунтування його було здійснене ще у роки перебудови за часів СРСР, але без врахування регіональних особливостей, зокрема України. Зазначена проблема виходить за рамки чисто теоретичного інтересу.

Практичне її значення полягає у тому, що чітке розуміння поняття «інвестиційний клімат» дозволяє створити конструктивну систему орієнтирів та цінностей, в рамках якої діють інвестори, і на цій основі приймати виважені рішення щодо здійснення капіталовкладень.

Для характеристики інвестиційного клімату не існує загальновизначених показників. Інвестиційний клімат формується під впливом економічних, політичних, технічних та соціальних чинників, найвагомішу роль серед яких відіграють економічні параметри приймаючої країни.

Так, на думку Б. Губського, саме інвестиційний потенціал (об'єктивні, кількісні, умови Інвестування) та інвестиційний ризик (переважно якісні політичні, економічні та соціальні характеристики приймаючої країни щодо ймовірності втрати в ній інвестицій чи дохід від них) визначають інвестиційний клімат [25;50].

Заслуговує уваги й точка зору російських науковців про те, що інвестиційний клімат включає в себе систему прийняття капіталу (СПК) —сукупність правових актів і установ, які втілюють державну політику у відношенні капіталовкладень з-за кордону» [16;125].

Український вчений Б.Карпинський Інвестиційний клімат визначає за формульованим підходом як комплекс політичних, соціальних, інноваційних, інфраструктурних елементів, які наявні на певній території та дають у своєму сумарному прояві синергічний ефект [18;39]. У формульованому вигляді це виглядає таким чином:

(1.1)