Іноземні інвестиції – як елемент економічного розвитку держави
В той же час усі заходи щодо формування сприятливого інвестиційного середовища повинні концентруватися навколо трьох векторів інвестиційної активності: законодавчого визначення інвестиційної та інноваційної політики, залучення до активного інвестування усіх форм господарювання; спрямування обмежених централізованих інвестиційних ре¬сурсів на виконання першочергових, пріоритетних програм.; створення високотехнологічних і конкурентоспроможних виробництв для забезпечення майбутнього прогресу.
Для серйозного покращення стану інвестиційного середовища в Україні необхідно зміцнити інститути державної влади: вдосконалити законодавство, зробити дієвою діяльність судів, викоріняти злочинність та корупцію.
Ця робота повинна проводитись паралельно з винятково важливими структурними зрушеннями - вирівнюванням умов конкуренції та подальшою лібералізацією економіки. Неефективні підприємства не повинні підтримуватися державою та місцевою адміністрацією ні прямо, ні опосередковано. Відчувається гостра потреба у створенні повноцінної інвестиційної інфраструктури, в першу чергу розподільчої та накопичувальної систем (банків, страхових компаній, пайових і пенсійних фондів, фондового ринку, тощо), інвестори повинні мати можливості зниження або ліквідації ризиків шляхом загальноприйнятих у світовій практиці фінансових та правових інструментів.
Створення сприятливого інвестиційного середовища та посилення механізму мотивації довгострокового вкладення коштів пов'язане з використанням як ринкових заходів (розвиток конкуренції, обмеження моно¬полізму, забезпечення можливостей ефективного вкладення капіталу у виробництво), так і заходів щодо централізованого державного регулювання інвестиційної діяльності.
Ключовий принцип державної політики по відношенню до внутрішніх Інвесторів полягає в тому, щоб, не втручаючись в їх діяльність, максимально сприяти підвищенню їх Інвестиційної активності та забезпеченню надійного захисту вкладених коштів.
З метою залучення капіталу незалежних інвесторів необхідно створити систему диференційованих податкових пільг, які б компенсували несприятливі чинники інвестиційного середовища: субсидії за рахунок бюджету та інвестування проектів у пріоритетних галузях; звільнення від податків коштів підприємств, які спрямовуються па розвиток свого виробничого потенціалу; надання пільгових кредитів громадянам на житлове будівництво в доповнення до їх власних коштів.
Незважаючи на зростання інвестиційної активності суб'єктів господа¬рювання, головна функція стратегічного управління інвестиційною сферою розвитку виробництва повинна залишатися за державою, за її органами управління.
Центральні та місцеві органи державного управління повинні займати ключові позиції у формуванні стратегії інвестиційної політики і визначенні ефективних напрямів капіталізації економіки. При цьому мова по¬винна йти не про управління дуже обмеженими коштами державного та місцевих бюджетів, а про роль держави у формуванні та реалізації цілеспрямованої, дієвої та ефективної системи управління інвестиційною діяльністю, яка б передбачала перехід від директивного до проектного управління, на засадах якого розвивається виробничий потенціал в усіх цивілізованих країнах.
1 перший крок у цьому напрямі повинен бути спрямований на визначення «точок росту» економіки, вкладення капіталу в які дозволить, створювати осередки економічного пожвавлення. Втягуючи в орбіту свого тяжіння суміжні виробництва і формуючи зони інноваційного прориву, вони будуть створювати хвилі економічного зростання і забезпечать передумови піднесення усього народногосподарського комплексу.
Результати академічних досліджень підтверджують, що оподаткування ще не належить до числа вирішальних факторів здійснення прямих іноземних інвестицій. Наприклад, базова ставка оподаткування прибутку корпорацій у Німеччині - 70,8% (часто цей норматив на практиці зменшується до 50-55% завдяки численним пільгам), проте це не лякає інвесторів.
Аналогічних висновків дійшли і фахівці німецької консультативної групи, які в ході дослідження умов іноземного інвестування в Україні опитали найбільших інвесторів, що працюють у різних галузях. Жоден із нерезидентів не визнав, що недосконала податкова політика є перешкодою для інвестування.
Більшість опитаних (60%) відповіла, що податковий фактор для них узагалі не суттєвий.Інвестори розуміють, що прибутковість капіталу визначається не тільки ставкою оподаткування, а й методикою обчислення бази оподаткування. Йдеться про порядок обрахунку амортизації", правила обліку запасів, віднесення плати за кредит та страхування на витрати виробництва тощо.