Ринок цінних паперів та його роль у формуванні інвестиційного потенціалу регіону

-грошові кошти, цільові банківські вклади, паї, акції та інші цінні папери;

-рухоме і нерухоме майно (будівлі, споруди, обладнання) та інші матеріальні цінності);

-нематеріальні активи у вигляді прав ,які витікають із авторських прав, досвіду та інших інтелектуальних цінностей;

-сукупність технологічних, технічних, комерційних та інших знань оформлених у вигляді технічної документації, навичок та виробничого досвіду, необхідних для організації того чи іншого виду виробництва, але не запатентованих;

-право користування землею, водою, ресурсами.

В окремих випадках до цієї сукупності відносять також “фінансові права”, які витікають із взаємозв’язків інвестицій та державного регулювання умов інвестиційної діяльності, зокрема, з початково-амортизаційної політики. Це має місце при наданні ставки інвесторам шляхом зниження ставки податку на прибуток, або встановлення пільгових норм амортизаційних відрахувань у вигляді “прискорення амортизації”.

Розглядаючи суб’єкти інвестиційної діяльності, необхідно зупинитися на ролі держави у їх формуванні.

Держава як учасник інвестиційної діяльності.

Держава в ринковій економіці може виступати, як у ролі інвестора, так і в ролі одного або декількох учасників інвестиційної діяльності. Держава впливає на інвестиційну діяльність, як прямо через державний сектор економіки, так і опосередковано, через свої інститути: органи виконавчої влади, Національний банк України, Фонд державного майна, інноваційний фонд та інші позабюджетні фонди, державний Антимонопольний комітет, органи державного Арбітражного суду тощо.

В міру зниження дефіциту бюджету і, як наслідок, активізації інвестиційної діяльності, держава може інвестувати кошти в розвиток виробництва, доцільність яких обґрунтовується ринковою кон’юнктурою, що склалася, тобто держава в цьому випадку діє, як рядовий інвестор, вкладає кошти з надією отримати доходи в майбутньому використовуючи їх для розширеного відтворення та соціального захисту населення. Така спрямованість державних інвестицій в цілях структурної перебудови економіки себе виправдовує в перехідному періоді.

Інвестиційні вкладання можуть здійснюватися державою на паритетних правах з іншими інвесторами, включаючи іноземних.

В міру розвитку ринкових відносин та стабілізації економіки функції прямого впливу держави на інвестиційний процес будуть поступово звужуватись, що дозволить їх більше зосередитися на методах опосередкованого впливу на цей процес. Світовий досвід дає для розгляду широке коло різноманітних форм опосередкованого впливу держави на інвестиційну діяльність.

Основними з них є такі: державне кредитування, державні позики, роздержавлення та приватизація, податкове регулювання, амортизація, податкове регулювання, амортизаційна політика, державний лізинг, ліцензування та квотування, антимонопольні заходи, стандартизація та інші форми. Методи опосередкованого впливу держава реалізує через свої структури, як учасник інвестиційного процесу.

В міжнародній практиці захист державою національного інвестиційного ринку називається протекціонізмом. Політика протекціонізму здійснюється за допомогою високих митних зборів на товари, що імпортуються, податків на іноземні інвестиції, обмежень або заборони ввезення окремих товарів. Підтримуючи цю політику, держава заохочує розвиток національного виробництва, експорт національних товарів, субсидування національних інвесторів, перешкоджає експорту капіталу та намагається залучити іноземні інвестиції.Для забезпечення сприятливого інвестиційного клімату, інвестиційної привабливості національної економіки, окремих галузей або регіонів держава через податкові пільги, пільгові кредити та державні субсидії намагається залучити вітчизняних та іноземних інвесторів.

З цією метою в країні заохочується створення підприємств з іноземними інвестиціями, міжнародних концернів та консорціумів, вільних (офшорних) зон. Грошово-кредитне регулювання економіки здійснюється державою через Національний банк України шляхом регулювання попиту ы пропозицій на позичкові кошти. Кредитно-грошова політика НБУ в залежності від стану економіки здійснюється або в формі кредитної експансії, або кредитної рестрикції.