Ринок цінних паперів та його роль у формуванні інвестиційного потенціалу регіону

В сьогоденні держава відіграє визначальну роль у всіх сферах життя: політичній, господарській, соціальній, фінансовій. Головним мотивом активізації діяльності держави на ринку цінних паперів є складна ситуація з дефіцитом державного бюджету, що є характерним практично для всіх постсоціалістичних країн. Для держави ж найбільш безпечним методом покриття бюджетного дефіциту є емісія своїх цінних паперів, які найчастіше розміщуються серед інвесторів на досить привабливих умовах і які відразу потрапляють на вторинний ринок. Такими цінними паперами в Україні є облігації внутрішньої державної позики, хоча державою здійснюється також випуск казначейських зобов’язань.

Досвід, інших країн свідчить, що кожна держава є великим позичальником на ринку капіталів, основна маса яких у сучасній економіці базується на вторинному ринку. І якщо на початку століття частка держави складала на ринку капіталів 5-8 відсотків, то тепер вона позичає для своїх потреб від 35 до 40 відсотків ресурсів ринку (ця цифра характерна лише для найбільш розвинених країн, для інших вона складає 15-20 відсотків).

Державні цінні папери нині слід вважати одними з найбільш надійних, з мінімальним ризиком фінансових активів, що дає змогу державі залучати для свого функціонування значний капітал. Держава може стимулювати розширення ринку цінних паперів (в Україні це можуть бути облігації) шляхом надання податкових пільг, створення держателями спрощеного доступу до ринку, а в окремих випадках – відміни комісійних, що отримуються посередниками. Так, на Лондонській фондовій біржі відмінені комісійні на угоди з державними цінними паперами на суму до 1 млн. фунтів стерлінгів. Запозиченню коштів також сприяє урізноманітнення видів державних цінних паперів.

Одним з найбільш поширених інститутів, через які держава здійснює розміщення своїх цінних паперів, є фондова біржа. На фондових біржах здійснюється як первинне, так і вторинне розміщення цінних паперів, у тому числі й державних. Але в різних країнах фондовій біржі відводиться різна роль. У тій же Великобританії, обіг державних цінних паперів складає більше 60 відсотків від усього обігу біржі. Кількість здійснених операцій з державними цінними паперами становить тільки 10 відсотків у їх загальній кількості, що свідчить про масштабність продажу державних облігацій. У США, навпаки, обіг державних цінних паперів здійснюється, в основному на позабіржовому ринку (міжбанківському, дилерському). Основними держателями державних цінних паперів у США є інституційні інвестори, тоді як індивідуальні інвестори відіграють незначну роль [30, с. 205-207].

В Україні розміщення державних цінних паперів (зокрема, облігацій внутрішньої державної позики) здійснюється як на біржовому (за участю Української фондової біржі), так і на позабіржовому (за участю Позабіржової фондової торговельної системи) ринках.

Останнім часом в розвинутих країнах – під впливом інфляції – почали з’являтися нові види державних цінних паперів. Так, облігації, що підлягають індексації, були випущені британським урядом. Доходи від таких облігацій встановлюються згідно з темпами інфляції з додаванням декількох відсотків прибутку. З’явилися також облігації з “плаваючою” відсотковою ставкою, доходність яких змінюється в залежності від коливань ринкової відсоткової ставки. Отже, держава, виступаючи в ролі емітента, намагається відповідно до вимог часу, системою певних заходів поглиблювати привабливість цінних паперів, випущених на ринок, залучаючи таким чином додаткові кошти для покриття бюджетного дефіциту.В умовах складного фінансового і економічного становища України значна дефіцитність бюджету спонукає державу до вибору найбільш оптимальних методів його покриття. Одним із таких методів є залучення Міністерством фінансів України коштів шліхом випуску таких державних цінних паперів, як облігації, що вільно купуються і продаються на фондовому ринку України вже не один рік. Саме таким способом держава намагається пожвавити вторинний ринок цінних паперів, який протягом декількох років перебував у досить пригніченому стані. Нажаль, це якихось особливих результатів, крім нових боргів, не принесло ні державі, ні ринку цінних паперів [9, с. 64].

Але завжди слід пам’ятати про те, що наявність розвинутого вторинного ринку державних цінних паперів полегшує їх первинне розміщення, оскільки дає змогу їх держателям при необхідності здійснювати реалізацію облігацій, якими вони володіють.

Основні причини, які заважають в даний час нормальному розміщенню та функціонуванню державних облігацій на вторинному ринку, можна розподілити на такі групи:

-економічні (складне економічне становище в державі та нестійкість національної валюти);

-політичні (Верховна Рада погоджується з тим, що випуск державних цінних паперів – облігацій є необхідним, але депутати мають різні думки стосовно використання залучених, від випуску облігацій, коштів);