Ринок цінних паперів та його роль у формуванні інвестиційного потенціалу регіону

•вексель, якому не вказано місце його складання, визначається підписаним у місці, позначеному поруч з найменуванням векселедавця [24, с. 44].Порядок випуску та обігу векселів визначається Кабінетом міністрів України. Все вищенаведене є тією необхідною нормативне - інформаційною базою, яку повинен знати і вміти з нею оперувати кожен функціонер фондового ринку України. Це надасть йому можливість більш глибоко ознайомитись з основними характеристиками тих цінних паперів, з якими він збирається працювати. Інакше, навіть, якщо буде проведена велика аналітична робота, але не будуть враховані нормативно-правові особливості того чи іншого цінного паперу, неминучі прорахунки, які можуть привести до значних фінансових втрат.

Таким чином, цінні папери можуть бути використані для здійснення розрахунків, а також як застава для забезпечення платежів і кредитів. Відновлення втрачених іменних цінних паперів проводиться державними органами, підприємствами та установами, що випустили ці папери. Спадкоємництво цінних паперів здійснюється відповідно до цивільного права України. Порядок обігу цінних паперів, випущених в Україні іншими державами і розміщених на території України, регулюється Законом України “Про цінні папери та фондову біржу”, іншими активами законодавства України, а також договорами України з іншими державами.

1.2. Порядок випуску цінних паперів та їх обіг.

Випуск цінних паперів представляє собою продаж їх емітентам і придбання учасниками ринку цінних паперів. В цьому розділі мова йтиме про первинний та вторинний ринки цінних паперів, їх учасників, яких ще називають суб’єктами ринку цінних паперів.

Відносини, що виникають у процесі первинного продажу і придбання цінних паперів, називаються також ще первинним ринком цінних паперів. Таким чином, поняття “випуск цінних паперів” має на увазі їх випуску для продажу на первинному ринку. І, навпаки, реалізація договорів купівлі-продажу цінних паперів на первинному ринку передбачає те, що згадані угоди здійснюються в межах випуску цих паперів. Повний продаж емітентом цінних паперів у певних кількісних та часових межах означає завершення випуску. Якщо у передбачений законодавством чи установчими документами час необхідна частина цінних паперів лишилася непроданою, то вважається, що їх випуск не відбувся. Незалежно від того, якими виявляться результати випуску цінних паперів, тобто відбудеться він чи ні, ці результати будуть наслідком взаємодії на первинному ринку.

Це означає, що первинні ринки окремих цінних паперів існують як відносно нетривалі ринкові відносини, іншими словами вони є тимчасовими ринками. Водночас первинні ринки з’являються щоразу, коли здійснюється випуск будь-яких нових цінних паперів. І в цьому розумінні вони підтримують своє існування постійно. Терміном “нові” цінні папери в даному розумінні охоплюються різні випадки: коли цінні папери одного й того ж виду, наприклад, акції, облігації або депозитні сертифікати, випускаються різними емітентами; або коли цінні папери різних видів, скажімо, акції і облігації, облігації і переказні векселі випускаються одним і тим же емітентом декілька разів. Тобто в останньому випадку емітент здійснює декілька випусків цінних паперів одного й того ж виду, і тоді називають облігації чи акції емітента “А” першого, другого і послідуючих випусків.

При випуску акцій термін “нові” цінні папери має деякі особливості. Відмінною рисою договорів купівлі-продажу акцій, які укладаються на первинному ринку, є те, що всі вони здійснюються емітентом з метою формування власного статутного капіталу. Припустимо, що емітент здійснив випуск усіх дозволених видів акцій і що вони всі були придбані інвесторами (як правило, це відбувається з акціями відомого і високоприбуткового емітента). В цьому випадку слід вважати, що випуск акцій було реалізовано на первинному ринку. Через деякий час, з метою збільшення статутного капіталу, емітент здійснює додатковий випуск акцій. В даному випадку поняття “нові” цінні папери буде мати відношення тільки до акцій нового (вже другого) випуску.

На первинному ринку емітент може здійснювати продаж цінних паперів безпосередньо або з допомогою посередників. За допомогою до посередників емітенти змушені звертатися з ряду причин: невпевненість у тому, що випущені цінні папери будуть продані; недостатнє інформування емітентом потенційних інвесторів; намагання досягти економії в часі і зусиллях тощо.

Поняття “первинний ринок”, звичайно, відноситься до цінних паперів, що випускаються у вільній або обмежено вільний обіг. При закритих випусках цінних паперів частіше йде мова про їх “розподіл” [29, с. 133-134].

Випуск цінних паперів в обіг може здійснюватися шляхом підписки на них або безпосередньо купівлі-продажу за готівку. Підписка, за змістом, також є своєрідною угодою купівлі-продажу, виконання якої відстрочене в часі. Тобто між продавцем цінних паперів та покупцем укладається угода, яка передбачає, що оплата вартості куплених цінних паперів, здійснюватиметься частинами протягом певного періоду. Безпосередня купівля-продаж їх може бути здійснена в результаті переговорів, обміну листами або участі в аукціоні.Слід нагадати, що в Україні до 1996 року тривав розвиток первинного ринку, який характеризувався такими параметрами, як передача державної власності через приватизаційні майнові та компенсаційні сертифікати, акціонування та приватизацію суспільного виробництва, розвиток ринкових відносин, створення фондового ринку, зміна системи управління виробництвом, зміна суспільної свідомості. І лише в 1996 році, з прийняттям Закону “Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні”, зроблено перший важливий крок у створенні вторинного ринку цінних паперів, його подальшого формування і розвитку.