Ринок цінних паперів та його роль у формуванні інвестиційного потенціалу регіону

У разі одержання відповідного дозволу депозитарії та зберігачі можуть вести реєстри власників іменних цінних паперів.

Ведення реєстрів власників іменних цінних паперів є виключною діяльністю суб'єктів підприємницької діяльності і не може поєднуватися з іншими видами діяльності, крім депозитарної.

Для впорядкування ринку цінних паперів та його подальшого розвитку. Президентом України виданий ряд указів, серед яких найбільш вагомими на ринку стали укази “Про корпоратизацію” (1993 р.), “Про інвестиційні фонди та інвестиційні компанії” (1994 р.), “Про державну комісію з цінних паперів та фондового ринку” (1995 р.), “Про внесення змін і доповнень до указу Президента України від 25 травня 1994 року № 247 “Про електронний обіг цінних паперів та Національний депозитарій” (1996 р.), який, пізніше, частково використано для формування відповідного Закону України.

Регулювання ринку цінних паперів в Україні законодавчо здійснюється також великою кількістю відомчих нормативних актів відповідних державних органів, які, в основному, розкривають делеговані їм конкретні регулюючі повноваження на інвестиційному та фінансовому ринках і сфері приватизації, встановлені чинним законодавством України. З прийняттям у 1996 році законів України “Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні”, “Про внесення змін до Закону України”, “Про цінні папери та фондову біржу” Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку розробляє та затверджує нормативні акти про цінні папери і контролює їх виконання з питань, що входять до її компетенції. Іншими державними органами, які участують в цих процесах, с Фонд державного майна, Національний банк, Міністерство фінансів, Антимонопольний комітет України.

У законодавчому регулюванні національного фондового ринку важливу роль відіграють міжнародні правові акти-договори, конвенції, угоди, укладені з міжнародними організаціями та міжнародними фінансовими інститутами у сфері розвитку, функціонування та регулювання ринку цінних паперів. Укладення таких актів сприяє інтеграції України в Європейський союз, Міжнародну організацію комісій з цінних паперів (ІОSСО), встановленню взаємовідносин із Світовим банком та МВФ. Цими міжнародними організаціями приймаються відповідні рекомендації, резолюції та директииви щодо здійснення ринкових реформ, які сприяють стандартизації та зближенню національних законодавств, забезпечують захист інвесторів та інтеграцію національних ринків цінних паперів, у тому числі і українського фондового ринку, в світові фінансові ринки. Велике значення для розвитку вітчизняного фондового ринку мас реалізація рекомендацій міжнародних організацій (ІОSСО), Комісії з цінних паперів та бірж США у сфері регулювання фінансових ринків, діяльності інститутів спільного інвестування, нагляду за зазначеним ринком [29, с. 247].

На практиці законодавче регулювання повинно бути стабільним і забезпечувати ефективне функціонування ринку цінних паперів, але зараз воно вимагає постійного вдосконалення в зв'язку з нестабільністю умов господарювання.

Стан діючого законодавства України, що регулює сферу функціонування цінних паперів, характеризується не стільки наявністю недоліків, скільки тим, що він відображає умови, в яких розроблялося і вводилося в дію зазначене законодавство. Як свідчить історичний аналіз, правове поле регулювання ринку цінних паперів в Україні створювалося на початку 1990 років, за умови відсутності в Україні власного ринку цінних паперів, і свій регулюючий вплив спрямовувало на можливі в майбутньому, а не на фактично існуючі відносини.Перераховані вище законодавчі документи створювалися поспіхом, без достатніх розробок. Свідченням цього є поява лише з 1995 року кількох концепцій розвитку ринку цінних паперів в Україні - Концепція Української фондової біржі, Концепція функціонування та розвитку ринку цінних паперів в Україні, Концепція функціонування та розвитку фондового ринку України та інших. В них врахований перший досвід функціонування вказаного ринку і визнано, що чинником, який має найбільш негативний вплив на розвиток ринку цінних паперів, є недостатньо розвинений характер правового регулювання. Важливо створити систему правового регулювання, складовими елементами якої б стало нове покоління взаємозв'язаних і узгоджених між собою законодавчих актів, вироблених на засадах сучасної законодавчої методології і техніки, і які були б спроможні регулювати більшість суттєво важливих аспектів ринку цінних паперів (а не окремі з них), а, крім того, виробляти та встановлювати конкретні критерії, стандарти і процедури відносин учасників - емітентів, індивідуальних інвесторів, посередників, інших інфраструктурних інститутів, регулювати біржову та позабіржову систему торгівлі, визначати повноваження та обов'язки саморегулю¬ючих організацій.

На сучасному етапі розвитку ринку цінних паперів ведуться роботи по доопрацюванню та доповненню законодавчих актів з питань: "Про довірче управління майном"; "Про інститути спільного інвестування"; "Про торгівлю контрактами з цінними паперами"; "Про державні та муніципальні цінні папери"; "Про акціонерні товариства; "Про цінні папери та фондову біржу", та внесенню пропозицій по ряду інших питань, які мають пряме відношення до законодавчого забезпечення ринку цінних паперів [29, с. 248].