Ринок цінних паперів та його роль у формуванні інвестиційного потенціалу регіону
Приведені показники розміру доходу, одержаного від операцій з цінними паперами, не поширюються на випадки, коли операції по купівлі-продажу цінних паперів здійснюються через торгівця цінними паперами, який має відповідний дозвіл (ліцензію) Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку.
З метою впорядкування діяльності на фондовому ринку, відповідно до Закону України “Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні” Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку постановила встановити, що професійні учасники ринку цінних паперів, які мають дозвіл (ліцензію) на діяльність, та на здійснення діяльності щодо ведення реєстру власників іменних цінних паперів, зобов’язані бути членами щонайменше одного об’єднання професійних учасників ринку цінних паперів відповідно до виду діяльності, яку ці професійні учасники здійснюють згідно з наданими дозволами [2].
Отже, особами, що здійснюють професійну діяльність на фондовому ринку, є фізичні особи (згідно з вимогами чинного законодавства), брокеридилери, депозитарії, реєстратори, розрахунково-клірингові установи, особи, що здійснюють управління цінними паперами і організовують торгівлю ними на відповідних ринках. Так, термін “реєстратори” був поширений на ринку цінних паперів США. А з 1996 року реєстраторська діяльність почала розвиватися і в Україні.
Реєстратор власників іменних цінних паперів (реєстратор) – це юридична особа, що має дозвіл (ліцензію) на ведення реєстру власників іменних цінних паперів, і яка уклала договір на ведення реєстру з емітентом цих цінних паперів.
Реєстратор повинен виконувати такі функції: складання реєстру власників іменних цінних паперів та перелік власників цінних паперів і номінальних утримувачів їх на певну дату; ведення особових рахунків емітента і зареєстрованих осіб; здійснення обліку зареєстрованих заставодержателів; ведення обліку нарахованих і виплачених дивідендів на іменні цінні папери; здійснення обліку іменних цінних паперів на рахунках емітента, пов’язаних з проведенням корпоративних операцій та операцій щодо викупу і погашення іменних цінних паперів; ведення в хронологічному порядку журналу обліку записів до реєстру для кожного виду іменних цінних паперів; ведення журналу обліку запитів; забезпечення обліку та зберігання документів, які є підставою для внесення змін до реєстру; здійснення поточної і своєчасної передачі права власності та обробки інших необхідних документів; дотримання державних вимог і надання відповідей на запити та інші. Реєстратор також зобов’язаний здійснювати свої права і обов’язки згідно з чинним законодавством тієї чи іншої країни [29, с. 139].
Розрахунково-клірингові заклади – це інфраструктурні заклади, які спеціалізуються на діяльності з визначенням взаємних зобов’язань щодо угод з цінних паперів та розрахунків по них. Ця діяльність також включає виконання таких функцій, як здійснення умов угод купівлі-продажу цінних паперів, перевірка наявності на рахунках учасників грошових коштів і цінних паперів, інформування структур, які ведуть книги реєстрації іменних цінних паперів та інші.
Основні клірингово-розрахункові функції пов’язані з депозитарними. Клірингова частина даного комплексу найчастіше складається із таких функцій: порівняння умов угод купівлі-продажу, зазначених у документах посередників; перевірка наявності на рахунку продавця цінних паперів, а на рахунку покупця – грошових коштів; при співпаданні даних продавця і покупця відносно виду, кількості і ціни купівлі-продажу цінних паперів – здійснити підтвердження угоди; а також інформування сторін угоди про її підтвердження.
До розрахункових функцій відносяться: списання в розрахунковий день на основі одержаної інформації грошових коштів з рахунку покупця із занесенням їх на рахунок продавця, направлення виписок з рахунків.Кліринг відбувається відразу після підписання угоди, коли обидві сторони повідомили в кліринговий заклад про укладання ними угоди купівлі-продажу цінних паперів певного емітента. Таке повідомлення може бути зроблене шляхом надання відповідальних документів (контракту), або шляхом передачі інформації в комп’ютерному режимі. В першому випадку відповідні заклади виконують клірингові функції, в другому – вони можуть виконуватися самим комп’ютером. При направленні повідомлень про угоду обов’язково повідомляється дата, на яку повинен бути здійснений розрахунок.
У міжнародній термінології розрізняють день укладання угоди “Т” і день її виконання “Т+...”. Якщо угода укладена на умовах “Т+3” або “Т+6”, то це означає, що вона повинна бути виконана відповідно на 3-й або 6-й день після її укладання.
Аналізуючи клірингово-розрахункові та депозитарні функції, слід мати на увазі, що на практиці ця справа є більш складною в порівнянні з тим, як вона виглядає в межах приведеної схеми. Численні конференції, семінари, які проводилися з метою пошуку взаємоприйнятних рішень, вносять позитивні моменти в поліпшення цієї частини ринкової взаємодії [15, с. 308].