Марія Заньковецька

Ніж рабами довічними жити*.

Перебуваючи в 1905 році у Львові, Марія Костянти¬нівна провідала славного поета - революціонера, одержала від нього на пам'ять томик із зворушливим напи-сом. Після палких слів на адресу артистки, яку Франко вважав ге¬ніальною й незрів-нянною, було написано кілька рядків про велику роль істинного таланту:

«Велика сила справжньої штуки. Горлиця розправляє крила і летить у блакить неба, і хижий вовк затуляє пащеку свою, розтулену «во еже пожрати кого», і стомле¬ний подорожній, на шляху до могили, враз оживає і проти розуму, голосом серця промовляє:

— А життя все-таки чудове. /. Ф.»

Ці рядки були списані мною з оригіналу, який збері¬гався у Садовського на хуторі Зелений клин. Дальша доля книжечки мені невідома.

У Ніжинському музеї ім. Гоголя в «Кутку М. К. Заньковецької» до війни збе-рігався адрес від групи ніжин¬ських робітників з дуже знаменного вказівкою:

«Від щирого серця дякуємо великій українській арти¬стці за послугу, зроблену нашому ділу, і бажаємо, щоб її великий талант ще довго світив нашій бідній та без-талан¬ній Україні».

Дата адреса — 1906 рік, 2 квітня.

А скільки таких «діл» зосталося без усякої реєстрації 1 Про це знала тільки вона.

Так гармонійно в житті Заньковецької поєднувались хвилюючі «слова», що потрясали серця слухачів із сце¬ни театру, з благородними ділами, про які знали ли-ше вона та ті люди чи групи людей, яких вони стосувались.

Все робилось тихо, без шуму, без найменшого натяку на яку-небудь рекламу, до котрої вона ніде й ніколи не вдавалася.

І хіба не образливо, коли називали її «наша Сара Бернар», яка була не тільки «королевою сцени», але й «царицею реклами»...

Напередодні приїзду Сари Бернар обов'язково у відповідній пресі з'являлися різні «сенсації», наприклад,, що «Сара Бернар «возить з собою прирученого тигра, який захищає її від надокучливих відвідувачів». Або: «Сара Бернар робить такі ус-піхи в живопису, що навіть має намір після гастролей залишити театр і віддатися виключно мистецтву фарб і пензля... її картини, вистав¬лені в паризькому салоні, бу-ли розкуплені в одній день по дуже високій ціні»...

А картини писали безробітні паризькі художники, які з радістю ставили під своїми етюдами ім'я знамени¬тої актриси. Звичайно, за певну, хоч і скромну суму...

Заньковецька була навіть проти того, щоб на афі¬шах її прізвище друкувалося як-небудь особливим ве¬ликим шрифтом.

Ії світле ім'я не потребувало реклами. Такою вона пройшла свій важкий тер-нистий шлях слави. Такою збе¬рігають ЇЇ образ у своєму серці її сучасники... В ореолі цієї слави ім'я її живе в наших театрах, які свято шанують світлі заповіти геніальної артистки, благородної людини і полум'яної громадянки своєї батьківщини.

ВИСНОВОК

Дослідивши вплив Марії Костянти¬нівни на театральне мистецтво, її особисте життя, драматургію, сценічний образ, я дійшла висновку, що тільки одного навчання у школах мистецтва не достатньо для досягнення таких високих успіхів. Треба мати талант, який би дав змогу розпоряджатися своїми почуттями, емоціями.