ВАЛЮТНЕ РЕГУЛЮВАННЯ ТА КОНТРОЛЬ

До листопада 1992 р. Національний банк України встановлював обмінні курси грошової одиниці України відносно долара США, а з 19 листопада 1992 р. також до валют країн рублевої зони.

Наприкінці грудня 1992 р. карбованець був девальвований до рівня 1, 54 українського карбованця за 1 російський рубль; курс до долара США становив уже 638 карбованців.

Подібна девальвація виявилася недостатньою для забезпечення на валютному ринку необхідної кількості іноземної валюти (як у го¬тівковій, так і в безготівковій формі) для виконання зобов'язань резидентів за імпортними контрактами. Особлива увага уряду та Національного банку України була звернена на розвиток мережі об¬мінних пунктів. Будь-які обмеження на ввіз та вивіз готівкових російських рублів були скасовані, а це призводило до того, що їх власники (особливо в східних регіонах України) не бажали здійс¬нювати обмін російських купюр на карбованці.Розуміючи необхідність створення умов для підтримання курсу національної грошової одиниці, Національний банк України напри¬кінці 1992 р. розпочав роботу щодо створення Офіційного валютно¬го резерву України, структура якого була затверджена Правлінням НБУ, у таких пропорціях: долари США — 40 %, марки ФРН — 20, ЕКЮ — 20, інші валюти — 15, золото — 5 %. Значні надії у ство¬ренні валютного резерву покладалися на підтримку міжнародних фінансових організацій, проте значної фінансової допомоги з їхньо¬го боку у той час не було надано.

Ситуація залишалася незмінною до березня 1993 р., коли набуло чинності нове валютне законодавство, яке дещо лібералізувало ва¬лютний ринок. Основним законодавчим актом у цій сфері став Дек¬рет Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулю¬вання і валютного контролю» від 19 лютого 1993 р. Він регулює

операції з валютними цінностями, визначає статус валюти України, встановлює загальні принципи валютного регулювання, функції кредитних установ під час здійснення валютних операцій; порядок використання надходжень в іноземній валюті, а також відповідаль¬ність за порушення валютного законодавства резидентами. Згідно з цим Декретом було передбачено встановлення Національним бан¬ком України валютного (обмінного) курсу національної грошової одиниці на підставі результатів торгів на міжбанківському валют¬ному ринку України. Зокрема, порядок установлення та викорис¬тання валютного курсу було визначено Інструкцією Національного банку України від 14 березня 1993 р.

Національний банк міг установлювати й інші способи визначен¬ня курсів валютних цінностей, виражених у розрахункових (клірин¬гових) одиницях, а також у неконвертованих іноземних валютах. У першому випадку йшлося про торговельний оборот з іноземними державами, у другому — про неторговельні платежі. Національний банк установлює також граничні розміри маржі за операціями на міжбанківському валютному ринку України для уповноважених банків та інших фінансово-кредитних установ.

Отже, була здійснена спроба встановлення ринкового (плаваю¬чого) курсу українського карбованця відносно іноземних валют. Даний валютний режим діяв з квітня по липень 1993 р. і спрямову¬вався на подальшу лібералізацію валютного ринку.

Проте лібералізація рестриктивної системи відбувалася досить повільно. Протягом 1992 р. експортний податок поступово ско¬рочувався, а в березні 1993 р., після введення нового валютного законодавства, стабілізувався валютний ринок. Кошти у вільно кон¬вертованих валютах (без обмежень) могли купуватися тільки ук¬раїнськими резидентами на валютних аукціонах НБУ за посеред¬ництва уповноважених банків після пред'явлення резидентами вже укладених контрактів на імпорт.

Було скорочено обов'язковий продаж підприємствами надход¬жень від експорту у вільно конвертованих валютах — зі 100 % (за завищеним офіційним курсом) до 50 % (за курсом УМВБ). Як нас¬лідок, пропозиція долара на аукціонах УМВБ зросла майже в 10 ра¬зів. У квітні 1993 р. стали проводитися щотижневі купівлі і продажі німецької марки і російського рубля. Курси решти валют установ¬лювалися НБУ на основі котирувань на світових валютних біржах. Визначені таким чином курси були обов'язковими для проведення угод в іноземних валютах протягом наступного тижня, тобто до мо¬менту наступного аукціону.

З метою вгамування інфляції, стабілізації витрат на оплату кри¬тичного імпорту (зокрема нафти та газу) у серпні 1993 р. НБУ на підставі розпорядження Кабінету Міністрів України від 9 серпня 1993 р. прийняв рішення про жорстку фіксацію обмінного курсу ук-

раїнського карбованця до долара США, німецької марки та російсь¬кого рубля. Фіксація курсу карбованця супроводжувалася новими, більш жорсткими умовами використання валютного виторгу. Зок¬рема, 40 % надходжень на користь резидентів іноземної валюти по¬винно було продаватись урядові через Тендерний комітет за офі¬ційним обмінним курсом 12610 крб. за долар США, 10% — На¬ціональному банку за курсом 25000 крб. за долар США (ці курси утримувалися на зазначеному рівні з грудня 1993 р. до середини травня 1994 р. ). Решта (50 %) експортних валютних надходжень мо¬гла зберігатися на валютних рахунках резидентів або ж у разі пот¬реби для останніх за їхнім дорученням продаватися безпосередньо Національному банку України через так званий «вільний продаж» за курсом, який був вищим від офіційного у 2—3 рази.