ВАЛЮТНЕ РЕГУЛЮВАННЯ ТА КОНТРОЛЬ

торговельному обороті з іноземними державами, а також у некон-

вертованих іноземних валютах, що використовуються у неторго¬

вельному обороті з іноземними державами на підставі положень

міжнародних договорів України.

Важливою складовою валютної політики є також валютний конт¬роль. Згідно з чинним законодавством України Національний банк є го¬ловним органом валютного контролю, який забезпечує виконання упов¬новаженими банками та уповноваженими фінансово-кредитними уста¬новами функцій щодо здійснення валютного контролю та регламентує відповідальність за порушення валютного законодавства України.

Державні органи (Державна податкова адміністрація, Міністер¬ство зв'язку та Державний митний комітет України) також мають визначені законодавством функції у сфері валютного контролю.

Державна податкова адміністрація України здійснює фінансовий контроль за валютними операціями, що провадяться резидентами та нерезидентами на території України.

Міністерство зв'язку України контролює додержання правил поштових переказів та перевезення валютних цінностей через мит¬ний кордон України.

Державний митний комітет України здійснює контроль за додер¬жанням правил переміщення валютних цінностей через митний кор¬дон України.

Одним із елементів валютної політики є міжнародне валютне співробітництво України та участь у міжнародних фінансових організаціях. Значна роль у формуванні довгострокової валютної політики належить міжнародним валютно-фінансовим установам, таким як Міжнародний валютний фонд (МВФ), Міжнародний банк реконструкції та розвитку (МБРР), Європейський банк реконструк¬ції та розвитку (ЄБРР).

У квітні 1992 р. на прохання України Міжнародний валютний фонд та Міжнародний банк реконструкції та розвитку ухвалили рі¬шення про членство України у цих авторитетних фінансових органі¬заціях. Верховна Рада України 3 червня 1992 р. ухвалила відповід¬ний Закон «Про вступ України до Міжнародного валютного фонду, Міжнародного банку реконструкції та розвитку, Міжнародної фі¬нансової корпорації, Міжнародної асоціації розвитку та Багатосто¬роннього агентства по гарантіях інвестицій».

МВФ і МБРР мають статус спеціалізованих установ ООН. Вони були створені за її рішенням у липні 1944 р. на міжнародній валют¬но-фінансовій конференції у Бреттон-Вудсі (США) з метою спри¬яння якнайшвидшому відновленню світової економіки та торгівлі, істотно підірваних унаслідок Другої світової війни: Банк — для на¬дання довгострокових кредитів і гарантування інвестицій, Фонд — для сприяння стабілізації курсу валют, попередження порушення рівноваги платіжних балансів, усунення системи валютних обме¬жень, розвитку системи багатосторонніх розрахунків тощо.

Міжнародний валютний фонд — міжнародна валютно-фінан¬сова акціонерна організація, своєрідний інститут співробітництва, що прагне встановити впорядковану систему платежів та грошових переказів між країнами.

Основні цілі МВФ:

—сприяти збалансованому зростанню міжнародної торгівлі;

—підтримувати стабільність обмінних курсів валют;

—сприяти створенню багатосторонньої системи розрахунків за