ВАЛЮТНЕ РЕГУЛЮВАННЯ ТА КОНТРОЛЬ

—систему множинних валютних курсів,

—подвійний валютний курс.

Фіксований валютний курс — це офіційно встановлене цент¬ральним банком фіксоване співвідношення між національною гро¬шовою одиницею та валютою іншої країни. Фіксований курс уста¬новлюється на грунті таких показників, як співвідношення цін у даній країні з цінами країн головних торговельних партнерів, рівень валютних резервів, стан торговельного балансу тощо.

Фіксований валютний курс є найсприятливішим за умови внут¬рішніх кризових ситуацій у нестабільній економіці. Він забезпечує нижчі темпи інфляції та досить стабільні умови для зовнішньоеко¬номічної діяльності, бо створює можливість прогнозувати розвиток ситуації в країні.

Фіксований курс дає змогу досягти і певних макроекономічних показників. Теоретично обмінна вартість національної грошової одиниці може бути розрахована у такий спосіб, щоб забезпечити

стабілізацію будь-якого макроекономічного показника: попиту на гроші, сукупного попиту, індексу імпортних цін тощо.

Одним із головних питань, які стоять перед центральним банком

при встановленні фіксованого валютного курсу, є пошук певного

міжнародного стандарту, на який буде зорієнтована вартість націо¬

нальної грошової одиниці. Як правило, курси національних валют

перебувають у жорсткій відповідності з доларом США. Деякі країни

прикріпили свої національні валюти до французького франка (дер¬

жави, які входять у зону впливу французького франка), або до ні¬

мецької марки (Австрія, Нідерланди, Бельгія), або до валют сусідніх

держав (Бутан — до індійської рупії, Лесото — до ранда ЮАР), або

до декількох валют (кошика валют), наприклад, до СПЗ (емітовані

МВФ міжнародні резервні й платіжні засоби). і

Режим фіксованих валютних курсів був уведений після Другої світової війни згідно з Бреттон-вудськими угодами. Після краху в 70-х роках Бреттон-вудської системи більшість країн перейшла від режиму фіксованих валютних курсів до плаваючих валютних курсів.

Вільно плаваючі курси являють собою співвідношення між національною грошовою одиницею та валютами інших країн, яке складається залежно від попиту та пропозиції валют на валютному ринку країни.Плаваючі курси частіше використовуються в країнах із розвину¬тою ринковою економікою та високим рівнем доходу. Для успішно¬го застосування плаваючого курсу необхідні економічна та політич¬на стабільність держави, відсутність або незначні темпи інфляції, що досягається проведенням жорсткої монетарної та фіскальної по¬літики. Водночас за вільного «плавання» валютних курсів зовнішні фактори меншою мірою впливають на стан національної економіки, оскільки плаваючий валютний курс вирівнює попит та пропозицію на іноземну валюту, змінюючись сам, а не змінюючи розмір ва-. лютних резервів. Отже, у разі використання плаваючого валютного курсу рух іноземної валюти не впливає на грошову базу, і централь¬ному банку можна проводити свою власну грошово-кредитну полі¬тику, передбачаючи, що це не вплине значною мірою на стан пла¬тіжного балансу.