Козацький дитячий та юнацький рух
У грудні 1868 р. в зв’язку з загальною реформою козацьких військ Новоросійське козацьке військо оголошувалося ліквідованим. Це було останнє козацьке військо на терені сучасної України.
Мужність і хоробрість, патріотизм, любов до волі й батьківщини, демократизм, взаємодопомогу, високі моральні цінності лишило козацтво в спадщину українському народу. Не випадково в огляді Одеської військової округи за 1871 р. підкреслювалося, що в українцях „й до цього часу добре зберігається пам’ять про вільне козацтво”, а задунайський запорожець Ананій Коломієць, закінчуючи розповідати Федору Вовку про Задунайську Січ, висловив невмирущі, сповнені глибокої віри в козацтво і його спадкоємців, слова: „А за нас... то наше не пропаде... Досі не пропало, то вже й не пропаде!.. Нашого насіння ніхто не скоренить!”
В кінці ХІХ століття, при проведенні перепису населення Російської імперії, близько 70% мешканців Акерманського повіту вважали себе козаками, або вихідцями з козаків…
В умовах незалежної України 1918 року знову, в новій якості, відродилося козацтво. Воно відігравало важливу роль в політичному і культурному житті, разом з усім народом будувало Українську суверенну державу, головною військовою силою якої стало селянське ополчення “вільних козаків”, січових стрільців, українських козацьких дивізій сірожупанників, синьожупанників…
В ті роки на Одещині козацькими були загони селянської армії батьки Махно, Чорноморське повстанське козацьке військо (загони отаманів C.Заболотного, Дерев’яги, Я.Кощового, Солтиса, Боровського, Кіршула, Карого, Коваленки, Стратіївського, Солоненка, І.Деркача, Бондаренка, Шевченка), Одеського українського військового Коша (отаман - І.Луценко), Гайдамацькі куріні (отаман – О.Сахно-Устимович), Союзу української молоді (Одеська Січ)…
Дуже важливим, з огляду на комплекс складних сучасних проблем, залишаються роль і місце козацтва у соціальному, економічному та політичному житті Білгород-Дністровського району. Тут громадський рух за відновлення козацтва розпочався на початку 90-х рр. ХХ ст. Зацікавлення своїм минулим та генетична пам’ять поряд з активізацією політичного життя покликали до виникнення протягом 1992-1994 рр. декількох – міської, районної, сільської, обласної (Білгород-Дністровське Земляцтво – 1992 рік, Білгород-Дністровська паланка, Адамівський курінь, Буджацька Січ – 1994 рік) громадських організацій козацького спрямування.
Проблеми становлення Українського козацтва в Білгород-Дністровському районі були пов’язані з розмитістю дійсних пріоритетів козацького відродження, руйнацією родових козацьких зв’язків та втратою традиційного середовища. Незважаючи на це, протягом 1992-2005 рр. місцеві козаки зробили достойний вклад у справу реального втілення козацької ідеї в суспільстві. Враховуючи історичне значення і заслуги козацтва, було видано ряд розпоряджень голови районної державної адміністрації, що безпосередньо стосуються козацького руху, схвалена районна програма відродження та розвитку козацтва на 2002-2005 рр. та на 2008-2010 рр.
Діяли й сьогодні в місті Білгороді-Дністровському та районі ряд громадських організацій козацького спрямування:
козацькі організації – Задністрове земляцтво Всесвітньої спілки козаків (останній отаман - покійний козацький полковник М.Слєпухін), Буджацька Січ Українського козацтва (отаман – генерал-хорунжий УК М.Скляренко), Білгород-Дністровська паланка Українського козацтва (отаман – полковник УК Л.Городецький), Білгород-Дністровський Кіш Українського козацтва (отаман – полковник УК В.Гавриленко), Окружний полк ім. П.Орлика Українського козацтва (отаман – полковник УК М.Врублевський), Окремий курінь ім. С.Білого Українського козацтва (отаман – полковник УК П.Городниченко), курінь Війська Запорозького (отаман – полковник ЗСУ М.Возний), районове товариство Чорноморського козацького з’єднання Українського козацтва (отаман – полковник УК В.Білоус), жіноча громада Українського козацтва (керівник Л.Горлачова), Дністровська Січ Чорноморського козацького війська Українського козацтва (отаман – генерал-осавул УК В.Тимофєєв);
козацькі художні колективи – духовий оркестр (керівник сотник УК С.Радченко), хор української народної пісні «Мрія» (керівник – полковник УК І.Зорило), ансамбль української народної музики «Веселка» (керівник - полковник УК М.Нікіруй), ансамбль української народної музики «Гроно» та гурт «Русичи» (керівник – осавул УК Б.Нікіруй), народна хорова капела – пошуково-дослідницький фольклористичний гурт «Алкалія» Будинку культури с. Старокозаче (керівник – В.Вареник);навчальні заклади, що працювали та працюють в напрямку козацького виховання – Білгород-Дністровське училище Південноукраїнського державного педагогічного університету (викладачі – В.Юрченко, В.Лобанова, О.Виштак, І.Головань), Старокозацька та Молозька школи (військовий керівник І.Лісіцин, учитель Ю.Щербина), Випаснянська №1 школа (військовий керівник В.Гавриленко), Випасненська школа №2 (учитель А.Кривенко), Вигінська школа (колишній директор В.Біленко, учитель фізичної культури А.Берлізов, директор О.Вдовиченко, учитель фізичної культури М.Поліщук), Долинівська школа (директор Т.Тома, завуч М.Долгошеєнко, педагог-організатор Т.Молчанова), Петрівська школа (директор Л.Васелінга), Турлацька школа (директор Т.Тодорова, педагог-організатор Л.Коваленко, вчитель В.Чумаченко), Адамівська школа (директор В.Вронська, завуч П.Лавриненко, педагог-організатор В.Гриценко), Салганська школа (директор - осавул УК Ю.Назарук, завуч І.Мельникова, педагог-організатор О.Тиханська, учителі В.Шевченко, О.Рябченко).