Аналіз інформаційних систем управління на підприємстві (ЗАТ “Кераммаш”)

Автоматизована інформаційна система є поліструктурним об'єктом і включає взаємопов'язану сукупність комплексу апаратно-програмних засобів для збирання, передачі і обробки інформації, відповідної інформаційної бази і персоналу, який бере участь у обробці, збиранні, передачі і використанні інформації. Така складна людино-машинна система має формуватись координовано на організаційному і технологічному рівні, потребує для свого ефективного функціонування координованого управління із застосуванням функцій аналізу, планування, організації, контролю до всіх компонентів інформаційних потоків, персоналу, апаратних і програмних засобів та ін., робить її об'єктом безпосереднього управління, що потребує застосування до цього складного соціотехнічного об'єкта класичних управлінських функцій і визначення діяльності в цій га¬лузі як менеджменту інформаційних систем.

Вивчення соціальних аспектів інформаційного середовища свідчить про зміну соціальної структури суспільства під впливом інформатизації, про існування низки проблем, які виникають у взаємодії людей, які створюють нові форми і способи спілкування. Відбувається осмислення глобальності змін, які відбуваються з людством, і визначення напрямків, якими воно буде рухатись у перспективі. Зокрема, Д.Тапскотт наводить перелік основних складових цифрового суспільства:

•ефективна особистість, озброєна комп'ютером;

• високопродуктивний колектив, який взаємодіє на основі комп'ютерних технологій;

•інтегроване підприємство, яке має цілісну внутрішню інформаційну структуру;

•розширене підприємство, яке має між корпоративні комп'ютерні мережі, що пов'язують декілька різних організацій;

•ділова активність у мережевому середовищі.

Разом з тим "електронна революція" і розвиток інформаційного суспільства викликають низку специфічних соціально-культурних наслідків. У сьогоднішній техногенній цивілізації доступ до інформаційно-телекомунікаційних технологій: комплексна проблема, яка не зводиться до набуття комп'ютерної грамотності і приєднання до мережі Інтернет. В центрі уваги сучасного суспільства знаходяться такі проблеми комп'ютеризованого імформаційно-комунікаційного середовища, як інформаційна нерівність (digital divide) та інформаційна безпека. Виділяють різні рівні доступу до інформації і такі основні їх аспекти, як технологічний (фізичний доступ користувачів до найсучасніший технологічних пристроїв), фінансовий (гарантований рівень достатку, який дозволяє користувачам придбати необхідні технологічні пристрої, сплачувати підключення до мереж), соціальний (передбачає безкоштовний доступ для тих, хто не може сплачувати його в індивідуальному порядку), освітній (забезпечення мінімального рівня навичок для володіння новими технологіями).

Одним з аспектів формування інформаційного суспільства є проблема інтелектуального суверенітету. Ще на початку 90-х років вченими висловлювалась занепокоєність тим, що розвиток інформаційно-комп'ютерних технологій створює можливості такого виду соціально-економічної, політичної і духовно-культурної сегрегації, при якій у найбільш розвинутих інформаційних суспільствах буде сконцентрована майже вся інтелектуальна індустрія. Вони стануть продуцентом основних культурних і соціально-гуманітарних потреб. Решта країн перетвориться у споживачів інформаційної технології і інформаційної продукції, виробника сировини і окремих видів промислової продукції, тобто стануть "інформаційними колоніями". Російські вчені звертають увагу на актуальну і для України проблему: "...проникнення новітніх комп'ютерних технологій у виробництво і побут в нашій країні відбувається не самостійно, а лише як відображення процесів, які відбуваються у технічній індустрії Заходу". В умовах інтенсивного використання глобальних мереж виникають нові форми "культурної агресії" з боку більш розвинутих держав, існує загроза втрати національної самобутності (включаючи і мовну), легкість наповнення мереж викликає проблему обмеження інформації, яка вважається соціально і економічно небезпечною, виникають проблеми безпеки персональних даних, додержання авторських прав тощо.Поряд із загальним поняттям "інформатизація суспільства" в науковій літературі все частіше використовується поняття ''соціальна інформатизація", мету якої розуміють як забезпечення широкого доступу громадян до накопичених у суспільстві знань, зняття організаційних, технологічних, надмірних ідеологічних та інших обмежень в галузі циркулювання інформації у суспільному організмі.

Винятковість ролі інформації у розвитку самої людини як особистості і суб'єкта соціальної творчості збагачує людську культуру новим значущим як для особистості, так і для суспільства у цілому, елементом - інформаційною культурою. Оскільки поняття інформаційної культури пов'язане із фундаментальними поняттями "інформація" і "культура", дослідники виділяють "інформологічний" і "культурологічний" підходи до розуміння цього поняття. Інформологічний підхід визначає інформаційну культуру як сукупність знань, умінь і навичок пошуку, відбору і аналізу інформації, тобто всього того, що включається до інформаційної діяльності, спрямованої на задоволення інформаційних потреб. При використанні культурологічного підходу зміст поняття "інформаційна культура" розширюється, інформаційна культура розглядається як спосіб життєдіяльності людини в інформаційному суспільстві, як складова процесу формування культури людства. У розумінні інформаційної культури менеджера інформаційної системи необхідний синтез цих підходів. Різке зростання рівня технологізації суспільства вступає в протиріччя з психофізіологічними особливостями людини у освоєнні інформаційних ресурсів, рівнем культури їх використання, посиливши розмежування між традиційною гуманітарною культурою і культурою технократичною.