Предмет і завдання курсу Історія економічних учень

У своєму розвитку дрібно-буржуазна політекономія пройшла 2 етапи: спочатку сформувалась гуманістична шк. Представники шк. виступали з ідеєю відмови кап-му, прагнули його регламентувати, закликали до повернення у дрібно-товарне вир-во. Проголошували капіталізм соціально несправедливим. Потім сформувалась філантропічна школа. Представники висували проект реформування кап-му згідно з яким всі повинні були стати дрібними буржуа.Прудон (1809-1865). Він також поділяв погляди Сісмонді, але вважав, що повернення до дрібного товарного виробництва не можливе. Він писав, що вартість – регулятор вир-ва, але за певних умов перестає відігравати цю функцію передаючи її ціні. Відносини дрібнотоварного вир-ва він вважав ідеальними але також вважав, що повернення до такого стану неможливе. Запропонував створити у суспільстві нові інституції, які відновлюватимуть вартісні відносини, тобто писав, що гроші і їх використання – це обмін за цінами, а не за вартістю. Необхідно позбутись грошей і створити банки обміну товарів “Народний банк”. Оскільки економічною основою експлуатації у Прудона є процент, то зниження ставки процента “примусовими законами” – це шлях до одержання робітниками повного продукту своєї праці. Прудон розвиває ідею “дарового кредиту”, а це усуває можливість позичати гроші під проценти і тим самим ліквідує експлуатацію. В таких умовах здійснюється злиття класів, уряд стає непотрібним, зникають джерела конфліктів.

32.Економічні погляди К.Родбертуса.

Родбертус (1805-1875) – нім.соціаліст. Основні праці: “До пізнання нашого державно-економічного стану”, “Соціальні листи до Кірхмана”, “Капітал”. Сприйняв ідеї Сісмонді, виступає з проповіддю соціалістичних ідей. Він прихильник суто економічних форм боротьби, виступає проти політ. дій пролетаріату. Реформування суспільства він сподівався здійснити з допомогою зрівняльного розподілу. Виступає за виплату робітникові повного продукту його праці. Еволюція капіталістичного виробництва, за Родбертусом, відбуватиметься через перетворення капіталістичної власності на трудову. Здійснити соціальні реформи має держава.

Стоїть на позиціях трудової теорії вартості. Родбертус визначає за нетрудові доходи прибуток і земельну ренту. Їх він об’єднує в єдину категорію “ренти взагалі”, яку визнає рівноцінною категорії додаткової вартості. Кількість додаткової вартості в промисл. і с.г. пропорційна створеним у них сумам вартостей. В с.г. та сума вартостей створюється меншим капіталом, ніж у промислов. Норма прибутку визначається промисловістю. Тому в с.г. виникає певний надлишок над прибутком, який і становить земельну ренту. Основою зем.ренти Родбертус називає приватну власність на землю.

Розподіл за Родбертусом це одержання кожним робітником повного продукту своєї праці. Лише робітник створює всі продукти. Власники землі й капіталу одержують частину продукту у вигляді процента й ренти. Отже виділяє дві сторони в розподілі багатства – економічну і соціальну. Економічна дає змогу власникам землі та капіталу привласнювати частину суспільного продукту. Асоціальна – забирає в робітників частину створеного ними продукту, що порушенням справедливого розподілу.

Основний наголос робить на проблемі пропорції між трудовими й нетрудовими доходами в національному продукті. Визнає необхідність ліквідації приватної власності, що забезпечить ліквідацію нетрудових доходів.

33 Економічна програма Ф.Лассаля.

Фердинанд Лассаль (1825—1864) — німецький соціаліст, що вважав себе учнем К. Маркса. 1848 року був заарештований за рево-люційну агітацію. Після звільнення (1851) він припиняє свою про¬пагандистську діяльність і присвячує себе науковій роботі. 1862 ро¬ку Лассаль створює «Загальний союз німецьких робітників» (1863—1875). )

У трактуванні соціалістичних ідей Лассаль наслідує Маркса. Проте він не теоретик, він більше практик, пропагандист. Лассаль веде інтенсивну соціалістичну агітацію, виступає на мітин¬гах, виголошує палкі промови на захист трудящих, критикує уряд і буржуазну опозицію. Він закликає забезпечити панування в державі четвертого стану (трудящих), що породило б, на його думку, неба¬чений в історії розквіт суспільства. Панування четвертого стану не означає загострення суперечностей між класами. Заклик до пану¬вання четвертого стану в Лассаля — це «заклик до примирення».Проте конкретних шляхів і методів досягнення такої мети Лас¬саль не бачив, а можливість втілення ідей соціалізму відкладав на далеке майбутнє. Саме тому Лассаль уважав не лише зайвим, а на¬віть небажаним використання соціалістичних гасел у поточній про¬паганді. Безпосередні соціальні вимоги він зв'язує зі здобуттям за¬гального виборчого права і створенням виробничих асоціацій. Загальне виборче право має забезпечити реалізацію «істинної» мети держави. Лассаль виступає проти ідей економічного лібераліз¬му. Він — прихильник втручання держави, саме на неї покладає він надії. Надаючи цій проблемі надзвичайно великої ваги, Лассаль протиставляє буржуазній концепції держави концепцію робітничого класу. Буржуазна концепція держави передбачає збереження свобо¬ди і власності багатіїв, що зумовлює посилення експлуатації слабко¬го сильним. А справжня мета держави інша. «Мета держави, — пи¬сав Лассаль, — позитивно розвивати й невпинно вдосконалювати людську істоту; інакше кажучи, — здійснювати насправді призна¬чення людини, тобто культуру, на яку людський рід здатний; мета держави — виховання і розвиток людства до свободи» . За допомо¬гою загального виборчого права він сподівався включити робітників у законодавчі установи і тим самим наблизити реалізацію цієї мети.