Предмет і завдання курсу Історія економічних учень

49. Становлення неокласичної традиції. Кембрідзька школа. 38 . Економічна теорія А.Маршалла

У 90-х ХІХ ст. в Англії сформувалась так звана Кембрицька економічна школа, засновником якої був досить відомий економіст кінця минулого і початку нинішнього століття Альфред Маршал.

У своїх працях, особливо у відомій книжці «Принципи політіекономії.» (1890), він намагався розробити універсальну економічну концепцію, об'еднавши piзнi економічні Teopiї. Найбільшою його заслугою е створення синтетичної Teopiї, яка поеднала елементи трудової Teopiї вартості) i «Teopiї граничної корисності”, що збагатило науку більш глибоким аналізом взаемозв'язку виробництва й обміну на підставі функціонального методу дослідження. А. Мар-шалл зборов суперечності Teopiї граничної корисності и Teopiї факторів виробництва i сконцентрував основну увагу на розробці Teopiї ціни. Ocновні його теоретичні надбання витримали іспит часом i користуються популярністю и дотепер.

А. Маршалл (слідом за Джевонсом) запропонував замість поняття «політична економія» поняття «економікс» i дав власне визначення науки: політична економія, або економікс, — це наука, що вивчає людство в його повсякденному житті; вона розглядає ту частину індивідуальних або суспільних дій, котра «якнайтісніше зв'язана з придбанням i споживанням матеріальних атрибутів добробуту”

У центрі наукових пошуків Маршалла — ціна продукту, яку він розглядав як найважливіший елемент ринкової економіки. Суть його Teopiї ціни полягає в синтетичному поєднанні двох груп факторів, що впливають на ринкову ціну. 3 одного боку, е ціна попит Вона формується під впливом попиту на товар, який визначається корисністю продукту. Ця група факторів мае ринкове походження. Іншого — е ціна пропозиції, яка залежить від витрат виробництва, тобто зв'язана з процесом виробництва. Середню ціну (вартість) Маршалл трактує як результат ціноутворення, коли перетинаються на ринку ціна попиту i пропозиції.

48. Розвиток неокласичної традиції в працях А.ПІгу, Р.Хоутрі.

Артур Iliry (1877—1959) — представник кембріджської економічної школи, один з послідовників та учнів А. Маршалла, А. Пігу — автор концепції економіки добробуту. Його концепція розглядає соціальний добробут як суму добробуту окремих індивідів. Основою соціального добробуту е економічний добробут, що трактується як кількість задоволення, котре можна виразити в грошово¬му еквіваленті. Розвиваючи свою ідею, Пігу стверджував, що «економічні» причини діють на економічний добробут будь-якої країни не прямо, а через створення и використання об'ективного додаткового економічного добробуту, що його економісти називають національним доходом.

Виходячи з принципу спадної корисності (який поширюеться и на динаміку доходу), що за ним сума задоволення потреб бідних верств населення зростає швидше, ніж зменшуеться сума задово¬лення багатих, Пігу запропонував ідею перерозподілення доходів через активну податкову політику держави. Він обгрунтував необхідність прогресивної системи податків, яка передбачає збільшення ставки оподаткування пропорційно зростанню доходу, а також запровадження значного податку на спадщину.Ральф Джорж Хоутрі (1879—1975), англійський економіст, представник кембриджської школи, теоретичні розробки якого діс¬тали не тільки схвалення науковців, а и практичне застосування. Коло досліджуваних ним проблем досить широке — це міжнародна торгівля i трудові відносини; тарифи та оподаткування; грoші та економ1чна влада. Найбільш відомі його праці «Добра и погана торгівля» (1913), «Капітал i зайнятість» (1937). Xoyтpi розглядав еко-номічну діяльність у тісному взаемозв'язку з політикою та етикою, владою держави, психологіею. Иого заслугою було твердження, що багатство и доходи розподіляються м\ж людьми нерівномірно, а це е наслідком індивідуалістичного принципу ведення економ1ки. Тому Xoyтpi вважав, що ідеальною є така економічна система, яка використовуе здатність людини до колективної діяльності.

Економічна діяльніть, говорив він, е свідомою діяльністю, i суб'єкт виходить на ринок з конкретною метою — заробити гроші. Прагнення збільшити власний капітал е визначальним фактором економічної поведінки людини, а відтак в центрі дослідження мають бути гроші. Засадним для аналізу багатства Xoyтpi вважає поняття корисності.

47. Американська школа маржиналізму. Д.Б.Кларк.

Наприкінці XIX ст. 3'являеться своєрідний американський варінт Teopії граничної корисності, засновником якого був професор Колумбійського університету Джон Бейтс Кларк (1847 — 1938)