Предмет і завдання курсу Історія економічних учень
У 60-х рр. теорію «індустріального суспільства» розвинули аме¬риканський соціолог і економіст Уолт Ростоу, французькі соціологи Жак Еллюль і Раймон Арон.
Ростоу опублікував книжку «Стадії економічного зростання. Не-комуністичний маніфест» (1960), який виклав власну концепцію су¬спільного розвитку, як альтернативу марксистській формаційній те¬орії. Він виділяє п'ять стадій економічного зростання: 1) традиційне суспільство, 2) підготовка передумов для піднесення, 3) піднесення, 4) рух до зрілості, 5) ера високого масового споживання.
«Традиційне суспільство» характеризується примітивною ручною , технікою, ручною працею, переважанням сільського господарства.;
Перша стадія хронологічно охоплює всю історію людства до XVII ст.
«Друга стадія зростання — це суспільство в перехідному стані»'. На цій стадії створюються передумови для піднесення. Визначаль¬ною рисою стадії є утворення централізованих національних дер¬жав. В економіці з'являються «нові типи підприємливих людей... які бажають мобілізувати заощадження й узяти на себе ризик, праг¬нучи прибутку або модернізації»2. На другій стадії виникають бан¬ки, зростають інвестиції, пожвавлюється зовнішня та внутрішня торгівля.
Третя стадія, стадія піднесення, визначається тим, що сили еко¬номічного прогресу починають домінувати в суспільстві. Відбуває¬ться розвиток в інтересах усього суспільства. Цю стадію різні країни пройшли в історично різні відрізки часу. В Англії — це (приблизно) два останні десятиріччя XVIII ст., у Франції і США — кілька деся¬тиріч перед 1860 р.
Четверта стадія характеризується постійним прогресом, удоско¬наленням техніки, поширенням нової технології на всю сферу гос-подарської діяльності, більш швидким зростанням випуску продук¬ції порівняно зі зростанням кількості населення. Саме цю стадію Ростоу називає «індустріальним суспільством».
Найхарактернішою рисою п'ятої стадії економічного зростання є випуск товарів тривалого користування. На цій стадії змінюються пріоритети суспільства. На перший план виходить не виробництво, а «споживання і благоденство в самому широкому розумінні»3.
П'ятою стадією Ростоу не завершує періодизацію суспільного розвитку. Майбутнє суспільство він зв'язує зі стадією «за спожи-ванням», якої ніби вже досягнуто у США. Для неї характерним є пе¬реважання сімейних та інтелектуальних цінностей над споживан¬ням. Ростоу вважає, що високе масове споживання стане загальним і закликає людство прискорити цей процес.
Рачмон Арон — французький соціолог. Свою концепцію індуст¬ріального суспільства він виклав у таких творах: «18 лекцій про ін-дустріальне суспільство» (1962) та «Три нариси про індустріальну епоху» (1966),
Індустріальне суспільство він визначає як таке, у котрому най¬більш поширеною формою виробництва є велика промисловість. Такому суспільству притаманні повне відокремлення від сім'ї, тех¬нологічний поділ праці, нагромадження капіталу, концентрація ро¬бітників. Отже, визначення індустріального суспільства в Арона є досить розпливчатим, поверховим. Він також виділяє два типи інду¬стріального суспільства: капіталістичне й радянське. Різницю між ними він бачить у формі власності на засоби виробництва і способах регулювання економіки.
Жак Елпюль — французький соціолог, розробив концепцію «технологічного суспільства». Основою «технологічного суспільст¬ва» у нього є техніка, яка панує над суспільством і людиною. Вона розвивається за власними законами і не підвладна людині. Вона ав- тономна і щодо економіки та політики. «Техніка, — писав Ел- люль, — спричиняє й зумовлює соціальні, політичні та економічні зміни. Це — першорушій усього останнього».
77 Сучасні концепції футурології.
Серед багатьох проблем сучасності однією із центральних є про¬блема майбутнього. Усі, хто живе сьогодні, будують світ майбут¬нього, світ XXI століття. Яким він буде? Що дасть людству?Марксистсько-ленінською концепцією суспільного розвитку, в основі якої лежить зміна суспільно-економічних формацій, передба-чається побудова комунізму як майбутнього людства. Цій концепції протистоять концепції футурології (науки про майбутнє) західних економістів. Назву новій науці дав німецький політолог О. Флехт-хейм. У праці «Історія і футурологія» (1966) він визначає футурологію як засіб переборення «старих ідеологій». Спроби визначити кон¬тури соціальної організації суспільства майбутнього робили ще про¬гресивні мислителі пізнього середньовіччя Т. Мор, Т. Мюнцер, Т. Кампанелла, великі соціалісти-утопісти — Ш. Фур'є, Сен-Сімон, Р. Оуен.