Предмет і завдання курсу Історія економічних учень

Але головним об'єктом його досліджень була економіка: він на¬магався зрозуміти фундаментальну структуру економіки, визначити чинники її розвитку.

Метод дослідження. Алле — яскравий представник ринково-інституціональної школи. Використовуючи методи економікотеоретичного та порівняльно-історичного аналізу, він змальовує за¬гальну картину розвитку суспільств, що в них раціональність еко¬номічних відносин забезпечується, на його думку, приватною влас-ністю з притаманною їй свободою господарського управління.

Економічну модель суспільства (як і інші неоліберали) Алле зводить до саморегульованої ринкової економіки. Держава в суспі¬льстві, побудованому на ринкових засадах, відіграє активну роль. По-перше, вона є гарантом збереження основи ринкової економі¬ки — приватної власності. По-друге, жорстко контролює грошово-кредитну сферу. По-третє, здійснює антициклічне регулювання че¬рез договірне планування. По-четверте, держава забезпечує розви¬ток соціальної сфери. Основною ідеєю, декларованою в усіх працях Алле, є та, що «ефективність економіки не лише зумовлює реаліза¬цію різноманітних соціальних цілей, але водночас є необхідною умовою розквіту культури і цивілізації», «...ефективність сама зумо¬влена наявністю економіки ринків, що базується на децентралізації рішень, і така економіка може реально функціонувати лише тоді, коли вона в значній своїй частині спирається на приватну власність з притаманною їй свободою господарського управління».

Алле зробив значний внесоку розвиток теоретичної моделі ринкової економіки, що формується за умов активної ролі держави.

Теорія інвестицій, яку формулює Алле, зводиться до попиту і (пропозиції грошових капіталів за умов стабільного грошового обігу.Планування економіки Алле оцінює, виходячи з «теореми ек¬вівалентності», сформульованої ним у книжці «У пошуках еко-номічної дисципліни»: будь-яка ситуація врівноваження (навіть окремий випадок) економіки є ситуацією максимальної ефектив-ності, і навпаки, будь-яка ситуація максимальної ефективності є ситуацією, що свідчить про врівноваження ринкової економіки.

Контроль Алле вважає не дуже дійовим інструментом. Єдиний |об'єктивний і ефективний контролер — це ринок. На його думку, об'єктом контролю мають бути тільки державні витрати та грошо¬вий обіг.

66 Неолібералізм у Німеччині. Теорії "соціального ринкового господарства" та "сформованого суспільства".

Неолібералізм у Німеччині. Теорія соціально-ринкового гос¬подарства. Особливостями німецького неолібералізму є те, що пре¬дставники цієї течії не обмежуються методологією неокласиків, а застосовують також інституціональні підходи, розроблені ще істо¬ричною школою. Німецька неоліберальна теорія поєднує ідеї силь¬ної держави, що виконує інституціональні, організаторські та вихо¬вні функції, і має на меті свідомо створити сильну конкурентну економіку, спираючись на особливий менталітет нації, здатної до самоорганізації і самопожертви, та на неокласичні ідеї саморегулю¬вання економіки.

Основоположником неоліберального напрямку німецької еконо¬мічної теорії по праву вважають Вальтера Ойкена, який у повоєнні роки заснував цілу школу, що займалась проблемами впровадження в життя неоліберальних ідей. Вона отримала назву фрейбурзької. До цієї школи належать такі відомі теоретики, як А. Мюллер-Армак, Ф. Бем, А. Рюстов, швейцарський професор Репке, Л. Ерхард та інші.

Теорія «соціально-ринкового» господарства мала своїм вихід¬ним пунктом протиставлення ринкового господарства центрально-керованому господарству, заснованому на суспільній власності, а також господарству, побудованому на базі приватної власності і централізовано керованому економічними угрупованнями (олігопо-лія, монополія). Це була теорія «третього шляху» розвитку.

Отже, складовими соціально-ринкового господарства є: конку¬рентна ринкова економіка на засадах приватної власності та держа-,' ва, що з допомогою економічних механізмів перерозподіляє націо¬нальний дохід з метою забезпечення соціальної справедливості.

Найважливішим інструментом державного втручання в процес перерозподілу, на думку Мюллера-Армака, є оподаткування, яке ре-гулюється відповідно до економічної ситуації: для стимулювання чи стримування ініціативи, урівноважування попиту та пропозиції згі-дно з рівнем доходу та з урахуванням його джерел, а також із націо-нальною структурною політикою держави. Усе це має бути спрямо ване на досягнення основної мети державного управління — проведення соціальне орієнтованої політики.