Кадровий потенціал

3) різні загальнофірмові заходи, що не стосуються без¬посередньо роботи. Це фірмові свята, присвячені значним подіям внутрішнього життя (ювілею фірми, випуску нової моделі продукції тощо). Крім того, різні заходи, на які працівники мають право запро¬шувати свої родини (Новий рік, День Незалежності), заміські й екс¬курсійні поїздки, що влаштовуються організацією. До цієї ж катего¬рії можна віднести оплачувані централізовані обіди.

4) тип винагород, які можна назвати «винагороди-вдячності». Ця категорія нематеріальних винагород є мобуть найзначнішою. Насамперед, це елементарні слова подяки співробітникам за їхню роботу, висвітлення їхніх досягнень у засобах масової інфор¬мації та розміщення їхніх фотографій на видних місцях.

5) винагороди, пов'язані зі зміною статусу співробітника. До цього блоку входить не лише посадове підвищення, а й навчання співробітника за рахунок фірми (за яким часто слідує посадове підви¬щення); запрошення співробітника як виступаючого чи лектора (такий вид винагороди свідчить про високу оцінку його професійних якостей і надає йому можливість випробувати свої сили у новій якості), пропози¬ція брати участь у більш цікавому чи матеріально вигідному проекті (для організацій проектного типу), а також можливість використання устаткування організації для реалізації власних проектів.

6) винагороди, пов'язані зі зміною робочого місця. До цього блоку входять дії, що ведуть до зміни технічної оснащеності робочого місця співробітника та його ергономіки (перенесення ро¬бочого місця, надання окремого кабінету, наймання секретаря, на¬дання додаткового офісного устаткування), а також надання співро¬бітнику службового автомобіля.

Останнім часом чітко окреслюється тенденція до системного використання нефінансових винагород. Це відбувається через об'єк¬тивну необхідність утримувати кваліфікованих співробітників та залучати нових виконавців. Таким чином виникла система «пакета послуг». За її застосування співробітник одержує можливість вибору з деякої кількості різних винагород саме такої, в якій він максималь¬но зацікавлений у даний момент.

Велику роль у мотивації творчої праці відіграє створення «навколишнього середовища» -- певних умов праці, що стимулюють творчу діяльність. «Навколишнє середовище» має включати забезпечення працівника потрібними сучасними ресурсами, звільнення його від допоміжної роботи, надання йому самостійності. Ще одним важливим моментом у створенні сприятливих умов творчості є організація неформального спілкування (неформальні наукові комунікації під час роботи). Це види спілкування, під час яких відбувається обмін інформацією, що підвищує мож¬ливість прискорення результативності інноваційного процесу. Неформальні контакти сприяють вирішенню цілого ряду питань технічного, економічного, організаційного, виробничого і науко¬вого порядку. Неформальне спілкування в робочий час розгляда¬ється керівництвом організації як важливе джерело ефективної взаємодії робітників у створенні, промисловому освоєнні і рин¬ковій реалізації новацій; коли необхідна орієнтація на рішення “наскрізних” завдань, розуміння кінцевих цілей і надійність “стиків” між етапами створення інновацій.

Важливим напрямом застосування непрямих методів стиму¬лювання результатів інноваційної діяльності є організація зма¬гання між децентралізованими підрозділами фірми й автономни¬ми творчими групами, які працюють як цільова команда на принципах самоуправління. В цільових командах відбувається розподіл відповідальності між призначеною кількістю працюю¬чих, які мають різні обов’язки, окреслені завданнями і цілями дослідження, чітке ви¬значення особистої ролі (наприклад, координатор, аналітик тощо) і відповідальності за результати своєї роботи. Усі члени групи беруть участь у загальних дискусіях з тим, щоб всебічно інфор¬мувати один одного відносно одержаних результатів і проблем, що виникають і потребують негайного вирішення. У процесі та¬ких дискусій висловлюються різні міркування і пропозиції, що розширяє горизонти мислення і може бути джерелом нових ідей і пропозицій. Крім того, колективне мислення і дух змагання позитивно впливає на кожного учасника групи, а саме:

• підвищується цілеспрямованість у вирішенні спільних за¬вдань, проблем, над якими група працює; відбувається подолання “синдрому егоїзму” авторів ідей;

• з’являється можливість обдумувати проблеми найбільш різ¬нобічно і разом з тим самокритично;• у результаті обміну думками збагачуються знання і досвід кожного учасника групи;

• накопичується новаторський потенціал;