Управління інвестиційним процесом
Індикатори введення в дію основних виробничих і невиробни¬чих фондів визначаються у вартісному виразі. Їх балансова вар¬тість дещо нижча від суми інвестиційних витрат: приблизно на 7 % — по виробничих фондах і 5 % — по невиробничих. Різниця утворюється через те, що в кошторисах передбачаються витрати, які не збільшують вартість основних фондів. Це можуть бути вкладення у тимчасові будівлі та споруди; підготовка експлуата¬ційних кадрів; відчуження або оренда будівельного майданчика;
експертиза, технічний нагляд та моніторинг інвестиційних прое¬ктів. В окремих випадках за рахунок інвестицій формуються та¬кож початкові оборотні фонди та фонди обігу.
На макрорівні визначаються також індикатори незавершеного будівництва, тобто обсяг неосвоєних інвестицій і невведених у дію основних фондів. Ці показники визначають майбутні витрати фінансових і матеріально-технічних ресурсів, які повинні бути передбачені в наступному плановому періоді. У вартісному вира¬зі незавершене будівництво — це заділ, який потрібно подовжити або закінчити у наступному році. З одного боку, це інвестиції, що будуть освоєні у наступному році, і основні фонди, що перейдуть на баланс інвестора, а з іншого, — обсяги підрядних робіт, які повинен виконати підрядник у наступному році. Будівельний за¬діл виникає зазвичай при будівництві об'єктів з тривалими строками виконання робіт. У свою чергу, будівельна фірма повинна його передбачати, щоб забезпечити собі в майбутньому необхід¬ний фронт робіт і ритмічність виробництва. Отже, будівельний заділ — це об'єктивна економічна категорія, яка відображає об¬сяг незавершеного будівництва, що очікується. Його індикативне планування необхідне в зв'язку з тим, що терміни спорудження окремих об'єктів виходять за рамки періоду, що планується. Об¬сяги будівельного заділу повинні передбачатися інвесторами всіх форм власності, оскільки цей показник має збалансувати інвес¬тиції та їх ресурсне забезпечення, передбачити фронт робіт для ритмічної роботи будівельно-монтажних організацій.Таким чином, індикативні плани (прогнози) передбачають об¬сяги необхідних і бажаних інвестицій як у державному, так і не¬державному секторах економіки і, звичайно, обчислені в них по¬казники мають приблизний характер. Наприклад, потреба в інвес¬тиціях визначається як відсоток у національному доході, а мож¬ливі їх обсяги від різних джерел фінансування йа найближчу пер¬спективу можна визначити за проектами, що вже реалізуються (перехідними), та тими, що передбачаються в плані і, головне, мають відкрите фінансування.
Найперше, що потрібно передбачити в індикативному плані, — це реальні джерела фінансування та їх структуру. Ці індикатори необхідні для:
формування державного бюджету всіх рівнів, визначення його дохідних і витратних розділів, а також для того, щоб зафік¬сувати рівень його дефіциту;
визначення часткової участі державних і недержавних інве¬сторів у фінансуванні проектно-дослідницьких і будівельно-мон¬тажних робіт за проектами, що будуть реалізовуватися;
визначення обсягів і вартості підрядних проектно-дослід¬ницьких, будівельно-монтажних і пусконалагоджувальних робіт та обсягів виробництва матеріально-технічної бази будівництва;
визначення обсягів інвестиційної діяльності фінансово-кре¬дитних установ.
Таким чином, після визначення першої групи індикаторів, що характеризують очікувані обсяги інвестицій і їх структуру, можна передбачити відповідні індикатори двох інших груп — обсягів про¬ектно-дослідницьких робіт та обсягів будівельно-монтажних робіт.
Індикаторами плану проектно-дослідницьких робіт можуть бути:
обсяги і вартість проектно-дослідницьких робіт, що фінансуються з державного бюджету (розробка галузевих і регіональних схем розвитку, схем районного планування, типових проекті» і нормативних документів, необхідних для здійснення проектних і будівельних робіт у країні);
бажані показники обсягу інвестицій у виробництво та соці¬альні об'єкти в галузевому та територіальному розрізах;
обсяги проектно-дослідницьких робіт, що здійснювати¬муться за рахунок недержавних джерел фінансування.