Управління інвестиційним процесом

Різновидом генерального договору є договір «під ключ», відповідно до якого підрядник приймає на себе зобов'язання вико¬нати комплекс робіт і поставок, несе відповідальність за спорудження об'єкта й замінює замовника стосовно інших учасників інвестиційного проекту. При цьому частина робіт і поставок мо¬же залишатися за замовником, але відповідальність за здачу «під ключ» несе підрядник, який повинен здати об'єкт повністю під¬готовленим до експлуатації відповідно до умов договору й гаран¬тійних зобов'язань.

В окремих випадках договір «під ключ» може містити умови, згідно з якими між юридичними сторонами укладається угода про створення консорціуму. Відповідно до цієї угоди підрядник зобов'язується перед інвестором не тільки здати об'єкт до екс¬плуатації, але й забезпечити випуск і реалізацію готової продук¬ції. При створенні консорціуму розрахунки між юридичними сторонами здійснюються не тільки за рахунок інвестицій за кош¬торисом вартості робіт, але також і за рахунок грошових потоків. що надходять від реалізації готової продукції. Такі договори зви¬чайно укладають інжинірингові фірми, які є авторами проектів.

Прямі (окремі) договори оформлюються на виконання фіксо¬ваних обсягів робіт, частіше за все спеціальних монтажних робіт (шеф-монтаж устаткування заводом-виготовлювачем). Прямі до¬говори звичайно укладаються замовником (інвестором) у випад¬ку, коли він є автором (власником) технології виробництва, пе¬редбаченого в інвестиційному проекті. За умовами прямого договору (одного чи кількох), крім тих, що укладені з підрядни¬ком, останній несе відповідальність тільки за додержання свого договору (свої роботи і послуги). Відповідальність за координа¬цію всіх робіт та їх завершення по об'єкту в цілому залишається за замовником. Для генерального підрядника з точки зору право¬вої організації взаємовідносин учасників різниці між прямим (окремим) і субпідрядним договором немає.

В останні роки в зв'язку зі спадом виробництва інвестор для реалізації проектів дедалі частіше використовує господарський спосіб. За умов командно-адміністративної системи господарювання цей спосіб приносив непогані результати, особливо при невеликих обсягах будівельно-монтажних робіт, реконструкції технічному переозброєнні діючих підприємств. За сучасних умов інвестор у ряді випадків змушений самостійно виконувати будівельні й монтажні роботи через необгрунтоване високі монополь¬ні ціни, які диктують будівельні фірми на підрядному ринку. Та¬ким чином, господарський спосіб — це така організаційна форма, за якої інвестиційні проекти реалізуються безпосередньо інвесто¬ром без залучення підрядника. При цьому функції інвестора, за¬мовника і підрядника поєднуються однією юридичною особою, яка зветься забудовником і одночасно є розпорядником коштів, опе¬ративним керуючим та виконавцем будівельно-монтажних робіт.

Для реалізації проекту у складі апарату забудовника створю¬ється управління або відділ капітального будівництва та власна будівельна організація (дільниця), які забезпечують будівництво необхідною проектно-кошторисною документацією, матеріально-технічними і трудовими ресурсами. Оплата робіт, що виконані такою організацією, здійснюється з розрахункового рахунку за¬будовника. В окремих випадках при виконанні господарським способом великих обсягів робіт будівельна організація (дільниця) може бути перетворена на мале підприємство з відкриттям окре¬мого розрахункового рахунку.Змішаний спосіб є комбінацією підрядного і господарського способів. Звичайно підрядником виконуються складні матеріало¬місткі види будівельно-монтажних робіт, наприклад монтаж кар¬касу будівлі зі збірних залізобетонних конструкцій, а забудовни¬ком — трудомісткий, наприклад здоблювальні роботи.

Вибір того чи іншого способу реалізації проектів обґрунтову¬ється інвестором в його бізнес-плані.

5. РЕГУЛЮВАННЯ ВЗАЄМОДІЇ УЧАСНИКІВ ІНВЕСТУВАННЯ

За умов ринку державне регулювання інвестиційного процесу спрямоване на захист інтересів споживача інвестиційних товарів. Таке регулювання здійснюється через впровадження податкових і фінансово-кредитних важелів, за допомогою ліцензування, ста¬ндартизації і нормування, шляхом застосування екологічного, са-кітарного та інших видів контролю, антимонопольних заходів їоиіо. Усі ці вимоги повинні враховуватися суб'єктами інвести¬ційної діяльності, що вступають у договірні відносини. Договір — 4е угода сторін, що регулює організаційно-економічні та правові відносини між суб'єктами інвестиційної діяльності. Він визначає відповідальність і права учасників угоди і юридичне закріплює їх обов'язки.

Сьогодні в Україні набула чинності низка документів, які до¬помагають регулювати взаємовідносини між учасниками інвес¬тиційних проектів. Несуть вони суто рекомендаційний характер. Це насамперед:

1) Положення про підрядні контракти в будівництві України, затверджене Науково-технічною радою Укрбудархітектури Украї¬ни (протокол від 15.12.93 № 9);