Управління інвестиційним процесом

Розрізняють кілька видів договорів: генеральний, річний суб¬підрядний і прямий. Генеральний договір укладається між інвес¬тором (замовником) і генеральним підрядником, можливо з гене¬ральним проектувальником (стосовно великих об'єктів). Річні договори укладаються в рамках генеральних, якщо строки будів¬ництва (проектування) перевищують два роки. Субпідрядні дого¬вори укладаються між генеральним підрядником (генпроектува-льником) з субпідрядними фірмами на виконання окремих спе¬ціалізованих видів робіт. Прямий договір укладається між замов¬ником і заводом-виготовлювачем технологічного обладнання. V прямому договорі може бути передбачений шеф-монтаж сю ;іал-нання, якщо воно того потребує.

Окремо замовник укладає договір з банком, який здійсню» фі¬нансування будівництва та виконує розрахунки між суб'єктами інвестування. Взаємозв'язки суб'єктів інвестиційного процесу показані на рис. 4.1.

Така складна структура взаємодії суб'єктів інвестування не сприяє нормальному функціонуванню інвестиційного процесу. Ситуація, коли укладаються десятки договорів, та їх суб'єкти од¬ночасно виступають і замовниками, і виконавцями робіт, значно ускладнює процедуру їх укладання, зумовлює їх залежність один від одного у рамках кошторису, що обмежується інвестиційними ресурсами замовника, потребує багато часу на узгодження і вре¬шті-решт значно подовжує тривалість інвестиційного циклу.

Так, скажімо, генеральний підрядник або генеральний проек¬тувальник, які узгоджують умови виконання робіт і кошторисні ціни із замовником, водночас самі стають замовниками стосовно субпідрядних фірм, які, в свою чергу, прагнуть одержати пільгові умови виробництва та якомога збільшити кошторисні (договірні) ціни на свою користь.

За цих умов на замовника покладається багато обов'язків що¬до організації інвестиційного процесу. Він повинен відкрити фі¬нансування проекту, тобто знайти кошти, а саме: вивільнити вла¬сні інвестиційні ресурси, залучити кошти інших акціонерів і компаньйонів, укласти угоду про кредит з комерційним банком, забезпечити свої ліцензійні права на будівництво у контрольних організаціях та місцевих органах влади. Крім того, на вимоги підрядника замовник повинен забезпечити комплектне постачан¬ня технологічного обладнання та деяких видів матеріалів (метви-робів, кабельної продукції, ливарних виробів, засобів оргтехніки, меблів тощо). Замовник повинен також забезпечити підрядника на будівельному майданчику підведенням інженерних комуніка¬цій — під'їзними шляхами, електроенергією, засобами зв'язку, водопостачанням і каналізацією, в окремих випадках — житлом і харчуванням будівельників.

У свою чергу, вимоги, які висуваються у договорах перед під¬рядником, — це необхідність неухильно додержуватися проект¬ного завдання замовника, виконувати всі вказівки дирекції замо¬вника, що йдуть з апарату його управління і передбачені зведе¬ним кошторисом (додаткові витрати інвестора). Згідно з ДОГОВО¬РОМ підрядник виконує майже всі загальнобудівельні роботи, забезпечує значну частину поставок матеріальних ресурсів для бу¬дівництва, крім тих, що замовник здійснює як самостійно, так і за окремими прямими договорами.Замовник забезпечує координацію робіт, передбачених у ге¬неральному договорі, з роботами, обумовленими іншими догово¬рами, укладеними ним особисто. Він не може впливати на хід ро¬біт, що виконують субпідрядники, адже останні зв'язані договір¬ними обов'язками з генеральним підрядником. Згідно з цими до¬говорами, як правило, на генпідрядника покладаються обов'язки матеріально-технічного постачання субпідрядників, а сам він, відповідно до інших угод, цілком залежить від виробників мате¬ріалів, конструкцій і деталей або посередників, що здійснюють матеріальне забезпечення.

За умов командно-адміністративної економіки при багатоланковій схемі управління (міністерство — главк — трест — будіве¬льна організація) підрядний спосіб вимагав дуже великих витрат на утримання апарату управління і контролю за виконанням під¬рядних договорів. Передбачені у договорах економічні санкції щодо великої кількості учасників інвестиційного процесу, як правило, не спрацьовували. Водночас у країнах з розвинутою ри¬нковою економікою вже десятки років впроваджені та успішно працюють дещо інші організаційно-правові форми підрядного способу виконання робіт. Як приклад можна навести принаймні три таких організаційних форми підряду.

Перша — це виконання робіт і здача підрядником замовнику об'єкта «під ключ». Така форма передбачає зобов'язання підряд¬ником виконати весь комплекс поставок матеріальних ресурсів та будівельно-монтажних робіт. Підрядник повністю несе відпові¬дальність за спорудження об'єкта, приймає на себе всі функції замовника стосовно інших учасників інвестиційного процесу. Згідно з умовами договору у даному разі замовник може прийма¬ти на себе деякі обов'язки стосовно проекту (впровадження най-новітнішої технології, облаштування та оздоблення об'єкта то¬що), але відповідальність за введення об'єкта в дію, повністю підготовленого до експлуатації, та ще з відповідними гарантіями, безумовно, приймає на себе підрядник. У колишньому Радянсь¬кому Союзі та останнім часом в Україні були відпрацьовані деякі нормативні акти, спрямовані на впровадження способу виконан¬ня робіт «під ключ», але цей метод дав деякі позитивні результа¬ти лише при спорудженні невеликих об'єктів, переважно житлових.