Огляд художніх виставок в Україні у 2005 році

"Україна очима карикатуристів" – такою була тема V Міжнародної виставки-конкурсу "Карлюка", яка була організована у виставкових залах Полтавської Галереї мистецтв. На ній було заявлено більше 500 робіт художників з 38 країн світу. 170 із них було відібрано членами журі конкурсу. Карикатуристи світу здебільшого побачили Україну у світлі політичних подій. Водночас на виставці було представлено ілюстрації до творів М. Гоголя С. Тюніна. Виставка користувалася великою популяр-ністю. Зокрема, 2005 року до Галереї мистецтв завітала рекордна кількість відвідувачів [17].

Все більш помітну роль у мистецькому житті нашої країни 2005 року грали пленери та виставки, організовані за підсумками пленерів. Пленери сьогодні означують ритми сучасного мистецького процесу України, репрезентуючи розмаїття авторських стильових уподобань і широку палітру образного тлумачення світу.

З 10 по 19 жовтня 2005 року Міністерство культури і туризму України та Український культурно-просвітницький центр "Дружба" проводили Міжнародний пленер "Україно, моя Україно", в якому взяли участь кращі професійні художники українського походження з Австрії, Білорусії, Естонії, Латвії, Литви, Молдови, Росії, Румунії, Польщі та Словаччини.

Тема Міжнародного пленеру "Україно, моя Україно", який проходив у Палаці мистецтв "Український дім" – "Київ… Місто... (минуле-сучасне-майбутнє)". Під час акції кожен учасник повинен був намалювати 2 картини. Створені твори залишилися в Україні та започаткували галерею художників українського зарубіжжя. У рамках проекту проходили також творчі зустрічі з відомими українськими художниками, відвідування їх творчих майстерень, музеїв, галерей, виставок та вернісажів, вистав провідних театральних колективів. Міжнародний пленер "Україно, моя Україно" мав за мету надати його учасникам можливість скласти об’єктивну уяву про стан розвитку сучасного мистецтва, виробити і визначити головні тенденції руху сучасної мистецької думки [18].

Знаковою подією в історії новітніх пленерів став І Міжнародний мистецький форум, який відбувся у санаторному комплексі „Пуща-Озерна” (Київ. область). Присвячений темі Великодніх свят, він зібрав 20 художників з України, Білорусі, Китаю, Польщі, які репрезентували своєю творчістю розмаїття стильових манер, формальних напрямів, регіональних шкіл, національних традицій. Зокрема, серед митців були ректор Київської національної академії образотворчого мистецтва й архітектури, графік

А. Чебикін, ректор Львівської національної академії мистецтв, майстер художнього скла А. Бокотей, польський художник-фотограф К. Барчук, білоруський живописець Р. Романко, китаянка Донг Мін. Спонсорами пленеру стали директор-головний лікар санаторного комплексу „Пуща-Озерна” Ю. Ладуба, а також керівники провідної консалтингової компанії в Україні "Гештальт Консалтинг груп" А. Тихончук і В. Печенізький [18, 19].

У Чугуєві, під Харковом, на батьківщині видатного художника ХХ століття І. Репіна відбувся Міжнародний рєпінський пленер, присвячений 161-річниці від дня народження майстра. Його організували Чугуївська міська рада та Харківське відділення Національної спілки художників України за підтримки Харківської обласної держадміністрації, Міністерства культури і туризму України та НСХ України. У заході брали участь десять художників з України та Росії. Вони представили твори, у яких відображено краєвиди Харківщини та зображено людей, що живуть на цій землі. Завершився пленер підсумковою виставкою. А головною метою заходу стала популяризація рєпінських традицій реалістичного мистецтва в творчості сучасних художників [20].

Неординарною мистецькою подією став і III Всеукраїнський художній пленер "Хортиця крізь віки", який проходив у Запоріжжі. Його учасники мали змогу всебічно ознайомитися з історичним духом Запорізького краю. Важливим чинником було те, що дві роботи від кожного учасника залишилися в Запоріжжі. Частина творів йде на зберігання Національному заповіднику "Хортиця", частина стає власністю Запорізької організації НСХ України.

Мистецьке представництво третього заїзду пленеру "Хортиця крізь віки" засвідчило високий рівень професіоналізму, здатність художників працювати як на натурі, так і в майстерні. У доволі змістовному спілкуванні, дискусіях були помітні зрушення не лише в підході до вирішення творчих завдань, але й у світоглядні, коли усвідомлення спільної праці консолідує мистецьке товариство.У пресі відзначалося, що доробок пленеру виявив доволі несподівані аспекти в тому, як і на якому матеріалі художник здатний вибудовувати образну систему картину. Зокрема, на існуючих міфологемах про характерників-запорожців, як це своєрідно вирішив Л. Литвин в картині "Через пороги".

Мистецтвознавці відзначали, що якщо на попередніх двох пленерах творче осмислення концепту було недостатнім, а результат мав вигляд здебільшого у вигляді ескізу, то 2005 року формат творів, саме вирішення картинами відповідали тим методологічним напрацюванням, які були апробовані досвідом постійних учасників. З огляду на соціальне замовлення (створення постійно діючої галереї міста Запоріжжя) учасники пленеру намагалися не стільки декларувати свою "неповторність", скільки апелювати до конкретного глядача "зрозумілим" твором. Відтак, переважна більшість створеного була репрезентована у реалістичній манері виконання. І найістотніший підсумок пленеру – це усвідомлення учасниками заходу історичної сутності концепту "Хортиця крізь віки". Отже, на думку мистецтвознавців, системний підхід з чітко виробленою методологічною основою в створенні історичної картини має стати подальшою основою у проведенні пленеру. Також, було б добре, якби досвід і результат подібних акцій були духовним і засадничим імперативом для вітчизняних пленерів, результат яких прикрашав би не приватні колекції зарубіжжя, а став би надбанням національним, служив українському народу [21, 22].