Огляд художніх виставок в Україні у 2005 році

"Квіти для мами" – таку назву мала виставка декоративних робіт, молодої київської майстрині О. Горбенко у столичному Музеї україн-ського народного декоративного мистецтва. Художниця працює в тради-ціях петриківського розпису. Переважно це барвисті квіткові композиції з елементами фантазії, химерності, загадковості, пройняті святковим, життєствердним настроєм, що передають любов до української природи, до всього прекрасного [50].

Напередодні Дня незалежності в столичному Музеї українського народного декоративного мистецтва відкрили виставку "Український рушничок". Більшість робіт в експозиції належала члену Національної спілки художників України, заслуженому художнику Автономної Республіки Крим, кавалеру ордена княгині Ольги В. Роїк. Народна художниця із Сімферополя та її учениці Ю. Абрамова, А. Роїк, М. Нікольська поєднали народні традиції з багатозначною символікою візерунку. Вишивки вражали розмаїттям мотивів та досконалістю технік [51].

Як завжди, колективні виставки та роботи окремих художників послідовно представляли мистецьки галереї. Галерейний рух в Україні набрав широкого розмаху на хвилі розбудови державності та болісного пошуку національним мистецтвом свого місця у світовому мистецькому просторі. Цьому сприяли поїздки митців за кордон і участь у тамтешніх престижних виставках. Відразу з’явилися багатообіцяючі галереї, колекції молодих художників. Амбіційні митці знаходили місце для демонстрації своєї творчості. Але не всі новостворені галереї виявилися життєздатними.Тенденція діяльності галерей така, що дехто починає з експеримен-тального мистецтва, а закінчує попсовим. Інші вдаряються в більш прибут-ковий рекламно-дизайнерський бізнес. Не обходилося у цій справі і без звичайного криміналу. І лише небагатьом вдалося реалізувати свої плани. Взагалі, робота сучасного українського галериста сповнена протиріч і не завжди приємних сюрпризів. Сама по собі галерея прибутковою бути не може, – вважають фахівці. Оренда, комунальні служби, міська влада з’їдають левову частку гіпотетичного доходу. Треба, таким чином, не тільки мати бізнес на стороні, але й просто любити свої клопітке заняття. Тож часто-густо галереї або стають ширмою для не цілком законних операцій, або скочуються до торгівлі антикваріатом, маскультовими дрібничками. Галереєю такий заклад уже назвати складно, швидше худсалоном або дріб’язковою лавкою, але зовнішній пафос при цьому зберігається. Не інформовані покупці, переважно потрапляють до таких центрів профанації, а серйозні галереї, де працюють розумні, інформовані консультанти, де за якість полотен господар ручається власною репутацією, – можна перерахувати на пальцях .

На сьогоднішній день в Києві нараховується близько 50 художніх галерей і виставкових залів. Однак, приміром, у Парижі – їх більше 5 тисяч Є над чим замислитися. І все ж, численні виставки в галереях дають певне уявлення про розвиток сучасного українського мистецтва [52].

Зокрема, у галереї "Мистець" втретє за останні кілька років прохо-дила персональна виставка робіт В. Іваніва. Це є свідченням визнання й високої оцінки живописного таланту художника на усіх рівнях – від любителів і шанувальників образотворчого мистецтва до найвидатніших майстрів живопису. Тож невипадково, не зважаючи на відсутність широкого інформування про виставку з боку організаторів, на її відкриття зібралося багато людей, серед яких колеги по цеху, представники інших відділень Національної спілки художників України, театральні діячі, мистецтвознавці, науковці, педагоги. Не обійшло увагою персональну виставку В. Іваніва й українське телебачення, яке наступного дня висвітлило цю мистецьку подію на трьох телеканалах. Мистецтвознавці відзначали свіжість тематики представлених робіт, у яких автор, використовуючи нові образи й техніки, по-іншому виявив і розкрив себе: несподівано непередбачувано, але настільки ж професійно, як і у своїх попередніх роботах. Також у пресі відзначали глибоку філософічність картин автора, схильність його до абстракцій і символізму, за якими відкриваються безмежні смисли й образи. Ця філософія життя й надбуттєвих ідей то серйозно, то напівжартома відображається вже в самих назвах картин і композицій художника: "Поцілунок", "Знаки історії", "Врівноважений діалог", "Кіт-філософ". Також глядача захоплювало тяжіння художника до циклічності, його любов до варіацій, здатність замиловуватися сюжетом, прослідкувати його метаморфози через нюансування, найтонші зміни кольору й фактури, що надають щоразу іншого смислу: "Філософія весни" – "Сентименталізм осені", "Геометрія осені" – "Місячна геометрія", "Місячний натюрморт" – "Натюрморт з глечиками". Також у пресі відзначався потужний і сміливий поступ художника, стрімке його зростання як митця [53].

Привернула уваги преси та глядачів і виставка робіт київського художника К. Косаревського, що теж експонувалася в галереї "Мистець". Художник запропонував глядачеві великі картини, складені з дев’яти гуашевих і темперних аркушів-"палаців" кожна. За основу взято давньокитайський містичний квадрат "ло-шу" – старовинну інформаційну модель, яка до наших часів залишається одним із найзагадковіших явищ світу. На картинах – великий діапазон образів, відчуттів, емоцій – мир, тиша і медитативний спокій, рух, енергія і війна, морок потойбічного й сяйво небесного, які певним чином поєднуються, узгоджуються, створюючи спектакль взаємопроникнення і співіснування всіх цих явищ. Художник створює первісні, архетипні образи. Стилістично малюнки балансують між естетикою дитячого світосприйняття й цінностями східного мистецтва каліграфії, де цінується енергія втілення задуму, фіксація моменту творення. Мистецтвознавці відзначали вдалу композицію виставки. Великі дев’ятиаркушні прямокутники були розміщені вище звичного рівня, що надало їм легкості і відповідності небесній сфері. У свою чергу тематично зумовлені вертикальні триаркушні панно розміщувалися нижче умовної лінії горизонту [54]Виставка "День Ксенії", що традиційно приурочується до дня святої Ксенії Петербурзької (6 лютого), об’єднувала роботи київських художниць на ім’я Оксана-Ксенія. Цей "День Ксенії" став уже десятим а до експозиції, що проходила у галереї Фонду сприяння розвитку мистецтв, увійшли роботи О. Бербеки-Стратійчук, О. Кирпенко, О. Міловзорової. Нові офорти О. Бербеки-Стратійчук – найцікавіший графічний експеримент, де лаконізм, майже суворість зображення поєднані з екзотичністю й вишуканістю матеріалу – художниця друкує свої "Романтичні натюрморти" на папері ручної роботи з вкрапленням бамбукового листя або квіткових пелюсток ("Натюрморт з кроликом", "Натюрморт з тюльпанами", "Квасоля та троянди"). У картинах