Огляд художніх виставок в Україні у 2005 році

У галереї "Ужгород" відкрилася виставка творів ужиткового мистецтва ужгородських митців. Проведення цієї виставки було дуже актуальним, бо сьогодні декоративно-ужиткове мистецтво намагається заступити комп’ютерний дизайн, який є більш лаконічною та динамічною розмовою про життя. Серед представлених на виставці робіт, особливу увагу викликали гобелени, які колись були справжнім брендом Закарпаття. На виставці було представлено роботи М. та І. Матіків, М. Берец. Також традиційним для Закарпаття матеріалом є дерево. Саме на дереві було зроблено роботи В. Рубіш та родини Іванчів. Глядачі мали змогу побачити на виставці і кераміку. В експозиції було представлено керамічні серії

О. Скакандій та Н. Грабар. Яскравою, на думку критиків, була ікона на склі В. Щура а роботи М. Рогаля вирізнялися на загальному фоні своєрідністю матеріалу. Декоративну композицію та маленькі обереги було створено з каменю. Взагалі, виставка стала помітною подією у мистецькому життя Закарпатської області [69].

Виставка живопису на склі І. Вірщука можна було переглянути у Львівському музеї етнографії та художницького промислу. Мистецтво-знавці відзначали, що композиція і колористика творів І. Вірщука нагадує звучання джазової музики, коли вільний план звуків невимушено розтинає напнута чи вигнута лінія струни, сепаруючи окремі плями-звуки і водночас єднаючи їх у злагоджений твір. Колір під руками цього художника звучить, укладається в окремі мелодії, набуває висоти і глибини не лише завдяки своїм нюансам, а й завдяки емоціям, якими живе художник. У роботах

І. Вірщука філософічність образно-смислових конструкцій накладається на таку сугестію енергії та кольору, що внутрішній простір його творів набуває глибоко метафізичного виміру. Запропонувавши у Музеї етнографії та художнього промислу персональну виставку робіт, створених упродовж десяти років, І. Вірщук показав, як рухався від персоніфікацій до зразків абстрактно-філософського плану [70, 71].Перша персональна виставка творів молодого художника Я. Сала-ндяка працювала в Тернопільському обласному художньому музеї. На ній було широко представлено живописні полотна і вироби з дерева. Художник працює у призабутому жанрі народного живопису, що виходить від традицій лубкових побутових картинок, у котрих зображення супроводжується текстами жартівливого характеру. Саме до таких творів належать (представлені на виставці) живописні картини, у яких знайшло відображення далеке минуле нашого народу, його звичаї та обряди ("Цур тобі пек", "Йшла собі коляда", "Різдво"), а також пласт напівоб’ємного різьблення по дереву ("Леля, Лель, Лада, Лад"). Але художник, творчо розвиваючи народну картину, вдосконалюючи свою виконавську майстерність, пішов значно далі, філософськи осмислюючи минуле та сьогодення ("Мамай", "Айсберг", "Млин жалю", "Подвір’я", "Я – дерево"). Різним породам дерев художник присвятив цілу серію творів, поєднуючи живопис із різьбленням. У пресі відзначалося, що виставка робіт

В. Саландяка для багатьох стала відкриттям [72].

У Тернопільському обласному художньому музеї працювала і персональна виставка робіт М. Субчака. Художник намагається зафіксувати аквареллю чи олійними фарбами кожен куточок рідного краю ("Верби", ""Річка Гнізна", "Глиняні береги та ін.). І хоча художник пробував свої сили у портретному жанрі, визначальним напрямом у його творчості залишається ліричний пейзаж. Звертається художник і до гуаші ("Яблуневий цвіт", "Натюрморт з квітами"), поступово освоюючи цю примхливу фарбу, котра вологою має один відтінок, а коли висохне – інший. Гуашшю художник дуже майстерно написав цілу серію ліричних та індустріальних пейзажів ("Буде новий міст на Дністрі", "Гусятин будується" та ін.). Художникові вдалося дуже тонко відчути і передати в них лінійну та кольорову перспективу, співвідношення тонів і півтонів [73].

Помітну роль у мистецькому житті Запоріжжя грає міське творче об’єднання "Колорит". За одинадцять років свого існування об’єднання перетворилося на міцну творчу організацію, яка нараховує 140 членів – професійних художників, дизайнерів, карикатуристів. Тож справжньою культурно-мистецькою подією міста стала виставка кращих робіт членів об’єднання. Виставка справляла сильне враження і для багатьох глядачів стала відкриттям. Особливу увагу привернули картини В. Булате, зокрема, "Бог-отець, який споглядає Христа" (що представляє варіант розпису Свято-Нікольського храму у м. Приморську) та філософське полотно "Фауст з чашею отрути", пейзажі та натюрморти Т. Височиної, роботи на оксамиті В. Разумова, вишивки І. Дерибас, різьба по дереву Ю. Сидоренка. Усього на виставці можна було побачити вісімдесят робіт 23 членів творчого об’єднання "Колорит". Вони не просто демонстрували нові грані творчості художників, але й дарили естетичну насолоду та пробуджували бажання займатися мистецтвом [74].

Цікавою за жанрами та майстерністю виконання, на думку представників преси, була ще одна виставка у Запоріжжі, у виставковому залі обласної організації Національної спілки художників України. Тут було представлено понад двісті творів молодих графіків, живописців, скульпторів, рукодільниць з усієї області. Їхні оригінальні підходи і незвичне втілення тем вражали. Окрім пізнавального та естетичного значення, виставка мала ще одну мету – стати своєрідним конкурсом майстерності серед молодих майстрів. Тож усі відвідувачі мали змогу висловлювати свої враження у письмовій формі, опустивши їх у скриньку, що стояла у залі [75].